Весна не вірила ні фразам, ні кордонам.

Весна вкрадалася у посмішки.

В очах,

Де навіть розплескалась давня втома,

Весна й туди собі шукала шлях.

Весна була в думках, що не озвучені.

Боролася із залишками зим.

На вулицях

Дерева вітром змучені…

Весна хотіла дати щастя їм.

Весна не зупинялась.

Непомітно

Ставало краще з кожним променем і днем.

Весна ще не була

Ні буйним квітнем,

Ні травнем з грозами і проливним дощем.

Але весна уже була…

Весна мрійлива.

Весна в калюжах і у квітах з-під снігів.

У сонці, що світило так правдиво,

Ішла до тих, хто лиш весни хотів.