Усе свідоме життя він вважає себе щасливчиком. Перш за все і найголовніше, що свого часу потрапив до Львова (мабуть, і місто Лева має бути вдячне землі тернопільській та історичному Кременцю за такого талановитого і обдарованого самородка). Він зароджував одну з найперших українських рок–груп — ”Quo Vadis” 1971 року й ”Арніку” 1972–го. Долучився до слави ансамблю ”Ватра” (четвертого її складу під керівництвом Івана Поповича), а згодом — популярної ”Смерічки”. Тісно співпрацював з Володимиром Івасюком і Назарієм Яремчуком, Вікою Врадій, Ігорем та Оксаною Білозірами. Як результат, ”The Best of Victor Morozov”, завдяки своєрідному голосу та вправному володінню гітарою автора, завоював значну популярність в усіх світах, де живуть українці. А як доклався до утвердження національної гідності та свідомості його театр–кабаре ”Не журись!” напередодні здобуття незалежності! Дивно, але Віктор Морозов щасливий навіть з того, що як один з найвідоміших українських співаків і композиторів не має жодного державного звання — пережитку совдепії. Вчасно потрапив він і в перекладацьку течію. Завдяки йому і з його легкої подачі український читач і книголюб відкрив для себе спочатку самобутнього бразильця Пауло Коельо у “Алхіміку”, ”Вероніка вирішує померти” та ”Чорт і панна Прим”. І найголовніше — мільйони щасливців рідною українською мовою читають книжки світового бестселера Джоан Роулінг про пригоди Гаррі Поттера. Нині, на відміну від попередніх ”гастрольних” років, Віктор Морозов переживає, за його словами, найплідніший і найцікавіший період життя. Хай би так було якнайдовше.
Немає коментарів:
Дописати коментар