Памяті жертв Голодомору в Україні

МАМО СПЛЯТЬ

(ВІРШ— РЕКВІЄМ)

Присвячую святим мученикам, мільйонам українців, замордованих штучним голодомором у 1932-33 роках на Україні. Присвячую невинним дітям, що померли в страшних муках під час голоду... Люди пам'ятаймо про цю трагедію. Пам'ятаймо... А, найголовніше, пізнаймо причини голодомору, щоб уже ніколи не допустити такого страхіття!

Мамо... 

Мамо їсти...

Мамо їсти хочу...

Ну хоч краплиночку, 

Хоч крихітку яку, 

— Мале дитятко 

Все одне тороче

І витирає з щік 

Суху сльозу.

Мамо...

Мамо дайте їсти... 

Тієй хоч юшечки 

З солодкой лободи, — 

І ледве, ледве знов 

Шепоче, — їсти,..їсти... 

Якщо нема — то дайте 

Хоч води...

Мамо...

Мамо, а де братик дівся?

Він що вже вмер? —

Щастить йому, щастить...

А песик наш?

Куди ж бо він подівся?

Скажіть хоч слово,

Тільки не мовчіть!..

Макухи б трішечки, 

Ну хоч зерна мачинку, 

Я ж не прошу у вас 

Там хліба з часником, — 

Підносить руку до очей — 

З горохом козячим, 

Горішком — кізячком.

Дивись...

Дивись же, мамо, 

Бачиш — кетя... 

Чого не можна їсти? 

Я ж чуть, чуть... 

Вона ж мабуть солодка, 

Як кукурузка... 

Дивися — друга, третя... 

Тепер же мамо 

Пиріжки спечуть!

Мамо...

Мамо, мила нене, 

Не буду плакати, 

А слухатися вас... 

Не буду плакати

Ніколи... Чуйте, леле? 

Ви ж не мовчіть, 

Благаю Вас!

А мати все мовчала, — 

Вона навіки змовкла, 

Вже третій день 

Скоцюблена лежить. 

Вже не торкає серденька її 

Дитяча та промовка, — 

Вона померла вже,.. 

А для дитяти — спить! 

Амінь...

Листопад 2007 р.

Микола Джміль, Артемівський район