Фестиваль "Дике поле" обєктивно не назвеш дуже вдалим, але на ньому працювали такі щирі люди,які так хотіли мати результат..щоб я при першій можливості відправила їх попрацювати волонтерами на потужніших фестивалях України..або просто повчитися..Я не хочу критикувати..вони молодці..робили як могли і старалися з усіх сил. Наш фестиваль почався сьогодні вдень, перешкод на шляху організаторів було повно, починаючи з того, що на 8.00 годину ранку так позитивно не завершилися переговори з керівництвом ПК НКМЗ і ..просто не давали струм людям для роботи на сцені..а люди вже приїхали і готові були виступати, сцена була змонтована харківянами ще вчора ввечері...тому говорити про те, що не спрацювали лише відділи культури..безглуздо..у нас така слагодженість у роботі на будь-якому рівні..і причина в тому, що за всім стоїть розподіл влади, політичні амбіції та градообразующие прєдпріятія..суперечки між міською та обласною адміністраціями тощо...а не люди. Наше #Дикеполе почалося із 14.00, моменту нагородження переможців Фестивалю "Барвінок" (хочу зазначити, що організатори планували виступ дітей десь до 15.00, тому запросили мене бути з 13.30-14.00, я приїхала о 13.40, діти виступали не більше 20 хвилин і на момент мого прибуття виступи вже закінчилися, жодного разу мене не потурбували з криками, де ти є зі своїми подарунками, просто спокійно чекали і поставили фольклорний гурт з музичним номером. Олександра Папіна, у вас просто відмінна команда, чесно, щоб не писали, Наталія Миколаївна ти і ще один чоловік, що був біля вас..Якщо з вами працювати і вкладати у ваш розвиток..ви будете просто неймовірними. На галявині казок обійнялася з костянтинівською освітянською громадою та Таня Пилипець, від нашої громади за роботу на Донеччині передала 5 Українських щорічників для наших друзів із Львівщини: Дара Корній, Люба Хомчак, Оксана Печарська, Станіслав Дворницький, Маряна Савка-це люди, сили чиї вже давно покладені на припинення війни просвітницькою та культурною зброєю на Сході. Ярмарок був теж пізнавальним, взяла візитівки чудових людей з Словянська, Дружківки-це просто майстри-золоті руки..і перший мій етнографічний воркшоп-ваш. На Вільній Хаті о 18.00 Миколаївська школа Словянського району провела презентацію книги Українська абетка, з якою вихованці обїздили вже майже півсвіту і видали її, до речі, вже двома мовами: німецькою та аглійською. Цікаво, що початок роботи над книгою датується 2013 роком, до 2014 діти побували вже в Німеччині..і, уявіть собі, ці ж діти дають скайп-конференцію навесні 2014 з німецькою гімназією..а навколо стрільба..учні з-за кордону були шоковані по той бік екрану..сльози лилися з очей обох сторін, не хотіли просто вимикатися..бо могли вже не побачитися...Вражаюча історія...А ввечері на сцені на нас вже чекала чарівна Анжеліка Рудницька, яка на благодійному коцерті зібрала кошти на 10 путівок для дітей-сиріт, дітей АТО, переселенців до Київської області. Пишаюся тим, що один мій учень, Мальцев Ігор, переселенець з Горлівки, із дитячого будинку сімейного типу потрапив до цієї десятки..я особисто просила про це і волонтерів з Творчої Хатинки, і пані Анжеліку. Мама Ігоря була у захваті! Анжеліка Рудницька, підписуючи мені листівку, висловила побажання ще раз приїхати до нас з повноцінним концертом..ні, не заробити гроші..а щоб мати можливість поговорити з людьми про їхні потреби. своє бажання вона озвучила А.В. Певній, але у відповідь: "Поки нічого", -так сказала Рудницька. Будемо все ж таки сподіватися, що кошти на концерти наших вже друзів-патріотів (Анжеліка працювала сьогодін у свій день народження!) знайдуться, не тільки ж Лободі..співать. Зустріла на площі Олексія Чупу..який він молодець..тримає землю нашу не забуває..обіцяв приїхати з презентацією книжки, жаль,що ВСЛ обійшло нас..він же все-таки був сьогодні можна ж було Вишню його..ах жаль. А ще на моєму тілі весь день була франківська вишиванка, на моїй голові-костянтинівський вінок з пахучих цілющих трав..люди просто милувалися і просили сфотографуватися. а одна дівчина-підліток мене взагалі сплутала з артисткою...На зупинці та й у маршрутці люди вражено питали, звідкіля ми..і який запашний вінок...деякі думали, що ми йдемо зі свята Вишиванки...це неймовірно..асфальтова площа і вінок..метафора дня..і наші люди..спраглі до цієї справжньої природньої краси..Ні, ми не байдужі..і команди у нас є круті..а чого ж не вистачає?..
P. S. Завтра буде неймовірна купа фото від неймовірної людини..у нього є мрія..для наших люднй, для краматорців..і він мені трішки цю мрію вже показав..100 кв.м щастя на імя померлого в Іловаському котлі 27-річного солдата "Еней".а поки він щасливий спить на залізничному вокзалі, бо спізнився на останній бахмутський автобус..Не будемо тривожити його сон..завтра все побачите. А над моїм столом висить вінок..запашний, як на клечання..
Немає коментарів:
Дописати коментар