Поет постійно зазнавав критики, адже не міг позбутися мотивів українського патріотизму. У 30-ті роки на тлі голодної смерті мільйонів українських селян, репресій та розстрілів діячів української культури Сосюра перебував на межі психічного розладу. У 1951 році він укотре зазнав гострих нападів критики - звинувачення у «буржуазному націоналізмі» - за вірш «Любіть Україну», написану 1944 р.
* * *
Білі акації будуть цвісти
в місячні ночі жагучі,
промінь морями заллє золотий
річку, і верби, і кручі...
Будем іти ми з тобою тоді
в ніжному вітрі до рання,
вип'ю я очі твої молоді,
повні туману кохання...
Солодко плачуть в садах солов'ї,
так, як і завжди, незмінно...
В тебе і губи, і брови твої,
як у моєї Вкраїни...
Ось вона йде у вінку, як весна...
Стиснулось серце до крику...
В ньому злилися і ти, і вона
в образ єдиний навіки.
Це ж наш земляк. А як же "руський мир"?
ВідповістиВидалитиСосюра не боявся у радянські часи писати "Любіть Україну". Це і є патріотизм.
Яна (м. Донецьк).