КОНСПЕКТИ УРОКІВ
11 клас
Тема: Морально-етичний зміст блаженств.
11 клас
Тема: Морально-етичний зміст блаженств.
Категорія «сенсу життя» у контексті блаженств.
Осип Турянський «Поза межами болю».
Загальнолюдські мотиви й гуманістичні цінності
Мета: ознайомити учнів з Нагірною Проповіддю Ісуса Христа як основою християнського світогляду; пояснити вплив Нагірної Проповіді на поведінку, вчинки та світогляд людини;
на основі біблійних прикладів та змісту повісті Осипа Турянського пояснити момент очищення серця як дорогу до щастя, що дозволяє бачити світ у його суті (як Божий дар); з’ясувати типологію образів-символів повісті; розглянути ідейно-художній зміст окремих фрагментів твору, уміти коментувати їх; поглибити навички аналізу художніх образів;
розвивати вміння пізнавати і розуміти справжню вартість речей, явищ, почуттів, виховувати усвідомлення важливої переваги в житті духовного над матеріальним.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань та формування на їхній основі умінь і навичок.
Обладнання: портрет письменника, текст твору «Поза межами болю», мультимедійна дошка, презентація слайдів.
Епіграф:
Move him into the sun –
Gently its touch awoke him once
At home, whispering of fields unsown…
Futility by Wilfred Owen (1893-1918)
Орієнтовний переклад
(Перемістити його на сонце,
Обережні її дотики
Розбудять його враз у будинку,
шепіт незасіяного поля…»)
Марність Уілфред Оуен,
англійський поет, солдат (1893-1918)
Хід уроку
І. Емоційне налаштування на урок. Повідомлення теми уроку. Визначення очікуваних результатів.
«Він постійно нагадував про себе, це було в його характері – нагадувати про себе, коли жив на світі, він був запаморочений славою своєї книжки, високими оцінками віденських рецензентів, які піднімали його повість «Поза межами болю» вище «Вогню» А. Барбюса, «Червоного сміху» Андрєєва та інших творів світової літератури, у яких розкривалася жорстока суть Першої світової війни. Критики називали його працю геніальною, просто-таки дивовижним явищем на ниві людської культури, і він, як і кожен митець, котрий хоче почути з чужих уст оцінку свої праці, її вартість для людей, не міг не перейматися цими похвалами, не міг не міряти свою творчість високими мірками.
І не міг змиритися із заскорузлою байдужістю, яка оточувала його за життя, з неймовірною забудькуватістю, що ось уже більше 50-и років жорстоко пеленає його ім’я та його твори після смерті» (Р. Федорів).
То хто ж він, ця людина,яка, за оцінками одних, була генієм (і що тоді вона зробила геніального?), а за твердженням інших, страждала манією величі, і померла призабутою, похована на Личаківському кладовищі у Львові, на поховання якої зійшлося всього кілька десятків учителів, письменників, журналістів, а сьогодні про неї мало хто й знає?
Демонстрація портрету О.Турянського
Матеріал для вчителя
Осип Васильович Турянський народився 22.02.1880 року в с. Оглядів Радехівського району на Львівщині.
Батько підробляв теслярством. Осип був старшим із 8-ми дітей, і батько вирішив дати синові освіту через його виняткові здібності: у початковій школі хлопчик був відмінником, і вчитель Ференс порекомендував віддати його у Львівську українську гімназію, ще й дав письмову рекомендацію і певну матеріальну підтримку.
До Львова їхали на возі, де лежало ще 2 мішки картоплі, кілька мішків капусти, буряків тощо. У Львові Осип зупинився в односельчанина, сина якого готував до школи. Під час навчання підробляв репетиторством, бо вже на другий рік учіння допомоги з дому не було.
У гімназії навчався блискуче. Однак, коли у старших класах захопився нелегальною літературою, почав відвідувати підпільний гурток, відкрито критикувати лекції з релігії, відмовився вивчати катехізис, його виключили з гімназії. Батько пішки пішов до Львова просити у начальства поновлення сина у гімназії. А старша сестра відправилась до Радехова
залагоджувати братову справу і, повертаючись вночі додому, ледь не заблукала. Як наслідок, юнак продовжив навчання.
Після закінчення гімназії Осип вступає на філософський факультет Віденського університету, бере участь у діяльності гуртка української студентської молоді. Починає писати перші оповідання на сільську тематику (1908). У Відні захистив докторську дисертацію з української мови. Проте у 1910р. З великими труднощами влаштовується на посаду вчителя української мови та літератури Перемишльської гімназії.
У1914 р. мобілізований в австрійську армію і відправлений на сербсько-австрійський фронт. Незабаром потрапляє у сербський полон. Був одним із 60 000 військовополонених, яких серби, відступаючи, етапом переганяли сніжними горами. У цьому поході від голоду і холоду загинуло 45 000 тис., серед них були і сербські конвоїри. Найближчі товариші Турянського по недолі замерзли біля згаслого багаття. Осипа врятував щасливий випадок. Сербські лікарі, що йшли позаду полонених, побачили в бідолахи слабкі ознаки життя. Спільними зусиллями повернули його з того світу: тіло розморожували у холодній воді. Серед рятувальників виявився і друг Турянського Василь Романишин.
Із Сербії Осипа відправляють в табори до Італії (о. Ельба), де 1917 року написав свою повість-поему «Поза межами болю».
Після закінчення війни повертається до Відня, викладає в університеті.
Лише 1923 року потрапляє в Україну на Галичину. Бере участь у заснуванні вид-тва «Журавлі», друкує твори. Як тільки на території організовується товариство «Рідна школа» Турянський працює в українських приватних школах. Через конфлікти з чиновниками часто міняє місце роботи (директор Яворівської, Дрогобицької гімназій). Викладає німецьку, латинську, французьку мови. Потім переїжджає до Львова, працює вчителем у польській державній школі. Стає громадським діячем, але в жодну політичну партію не входить.
Тяжка недуга – наслідок Першої світової - вкорочує митцю життя. Письменник помирає 28.03.1933 року.
Будучи свідком жахливих подій 1915, Осип Турянський майстерно розкрив внутрішній стан героїв у межових ситуаціях вибору, що постає перед кожним із них.
(Звучить монолог Оглядівського. Читає учень)
«Я і мої товариші стали жертвами жахливого злочину. Нам судилося пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межами людського болю – у країну божевілля і смерті.
Я чудом лишився живим. Але я відчуваю себе чужим, сиротою між людьми. Тіні моїх товаришів являються мені у сні й на яву. Переді мною живі трупи, я чую їхні голоси із того світу. Моя душа відривається від життя, як осінній пожовклий листок від дерева, й лине далеко-далеко до моїх товаришів. Вона шукає їхню могилу, але їм ніхто навіть могили не висипав.
Ні, я не можу, не смію мовчати».
Сьогодні ми спробуємо відшукати відповіді на питання героїв повісті-поеми у Біблії, а саме в Ісуса Христа та його проповіді.
Матеріал для вчителя
Проповідь – це промова релігійно-наставницького змісту, що виголошується священнослужителями в храмі під час Богослужіння.
Проповідь містить роз’яснення положень віровчення, коментарі до Священного писання, рекомендації щодо відповідної поведінки та дій.
На відміну від молитви священних текстів проповідь будується не за фіксованою схемою чи текстом, а довільно.
Проповідь має великий вплив на розум людини, на її емоції, свідомість та підсвідомість, інстинкти, на всі органи чуття та діяльність людини. Ісус Христос не раз виступав із повчальними, змістовними проповідями, якими Він намагався яскравіше і зрозуміліше для простих людей донести суть Свого Вчення.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Вступне слово учителя
Нагірна проповідь Ісуса Христа
Ісус Христос зійшов з апостолами з вершини гори і став на рівнині. Тут чекало його багато учнів, послідовників, а також безліч люду, що зібрався звідусіль – з Галілеї, Десятимістя, Єрусалиму, Юдеї, Зайордання, Сирії та з інших місць. Люди прийшли послухати Ісуса Христа, бо слава про Нього розійшлася у різні країни, міста і села, а також зцілитися від різних хвороб.
Оскільки зібралося надзвичайно багато народу, Ісус Христос вийшов на підвищення гори, сів і почав промовляти до народу. Ця проповідь Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа називається Нагірною.
У біблійній мові гора є місцем Богоявлення і божественної сили. З горами пов’язано багато подій історії спасіння, записаних на сторінках Старого і Нового Завітів. У Старому Завіті мотив виходу на гору асоціюється найбільше з Мойсеєм, який на горі Синай переживає об’явлення Бога і отримує кам’яні таблиці заповідей Божих (Вих 19.20.24.34; Втор 5). Гора є місцем отримання Закону (Вих 24,4), зустрічі з Господом (1 Цар 19,11), захороненням і притулком (Пс 11,1), місцем справжнього культу (Вих 24,4).
Нагірна Проповідь Ісуса – це донесення Божих Заповідей до людей.
- перші слова Христа наголошують, яка нагорода чекає на тих людей, що увірували у Господа і будуть дотримуватись Божих Заповідей.
- Ісус дає людям текст молитви "Отче наш" до Свого Отця і вчить, як правильно треба молитись.
- на конкретних прикладах пояснює людям заповіді, які стосуються взаємовідносин між людьми. Особливо застерігає від страшних гріхів: вбивство і братня ненависть.
- вчить любити братів і сестер своїх, а також ближніх своїх, та ворогів.
- звертається до людей з тим, щоб вони не прагнули до сліпого збагачення, а головним чином дбали про багатство душі.
"Блаженний", "блаженство" відповідає нашому "щасливий", "щастя". Христос розпочинає свою Нагірну Проповідь з розмови про щастя людини, про те як його "мати" і "стримати" (спасти). Принципове в самій настанові Христа – розуміння, що щастя переживається через вільне прагнення – через вибір людини. Блаженства – не заповіді. Щастя не можна передати, доручити, його можна пережити на рівні особи. Тому Христос лише говорить про те, які люди можуть бути щасливі, він відкриває певні шляхи до щастя. Але своє рішення людина зробить сама.
Евакуація сербської армії в Албанію.
ІІІ. Усвідомлення навчального матеріалу.
1. Слово вчителя.
Дивний він, незрозумілий, оманливий і таємничий – світ життя людського. Є у ньому начало світле, добре, животворне,є темні грані, незбагненні самою людиною.
І надто тонкою буває межа, яка розділяє добро і зло, любов і ненависть, злети і падіння. Будьмо щирими перед самим собою: запитаємо себе про добро і зло, вірність і зраду, підлість і великодушність.
Не тішмося ілюзіями, що до кінця збагнемо сутність цих недосяжних філософських понять, але хоч доторкнімося до них, подумаймо і поміркуймо над ними. Адже ми не маємо права, читаючи твір «Поза межами болю», не замислитись над вічними проблемами.
2. Асоціативна вправа.
Уявіть, що перед вами мольберт, фарби і пензлі. У кольоровій гамі вам потрібно усно змалювати загальне враження від прочитаного твору О. Турянського «Поза межами болю». Які кольори ви б використали?
3. Бесіда з елементами коментованого читання.
Спираючись на зміст, проведемо дослідження людської душі.
- Хто вони, ці люди, які опинилися на «дорозі смерті»?
(Штранцiнгер, Добровський, Ніколич, Сабо, Боянi, Пшилуський та Оглядiвський (саме від особи останнього ведеться розповiдь)
- Поясніть, чому шлях, яким ішли полонені, називався «дорогою смерті»?
- Чи були у персонажів шанси вижити?
- Чому вони не палять скрипки? (показ кадрів з фільму)
- Що допомогло вижити оповідачеві? (Слабенькі ручки сина, якi він нiби вiдчував на шиї, тримали його)( Показ кадрів з фільму)
- Біля вогнища кожен персонаж постає як особистість. Як вони поводять себе в екстремальній ситуації?
- Що втримує їх від людоїдства?
5. Дослідницька робота: «Які біблійні мотиви наявні у творі».
(використовуємо проект «Ефект айсберга» ).
«Блаженства» («щастя» людини за Нагорною проповіддю Ісуса Христа)
1. Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.
Згідно з Христом, шлях нашого щастя полягає не в примноженні його зовнішніх атрибутів – кількості матеріальних благ, блиску слави і нагород, а в досягненні певного внутрішнього стану, що його Христос означує євангельським зворотом "вбогі духом". В контексті Євангелія даний вираз значить внутрішнє відчуття неповноти наявного стану речей і готовність до постійного його поліпшення. Протилежністю до цього стану і, тим самим, нещастям людини є "багатство" – почуття самостійності і самозадоволення. Це почуття припиняє розвиток людини, накладаючи їй через самолюбування і самозакоханість межу. Йдеться, про обмежену, примітизовану людину. В цьому її "неблаженство", нещастя. В історичному плані "вбогість духу" є підставою прогресу і творчості, а самозадоволення – застою і занепаду. Ситі, споживацькі цивілізації не є щасливі і приречені на зникнення, вони більше не творять свого майбутнього.
2. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.
Виразність цього блаженства полягає в застосуванні Христом ілюзій до Біблії. Людина, що перебувала в щасті, перебувала в "раю". Це чудовий вираз внутрішньої гармонії людини. Зробивши зло, вона втратила "рай". Не маючи лагідності, реагуючи злом на зло, ненавистю на ненависть ми нещасливі. По-християнськи кажучи, ми ще не навчились реагувати як людина лагідна. Ми ще не навчились свого щастя. Тому, так прагнучи тої стабільної "Обіцяної землі", ми, подібно до Мойсея, не можемо ввійти в неї, через брак нашої лагідності. Всі конфлікти і війни через той брак. Тому ми й нещасливі.
3. Блаженні засмучені, бо будуть утішені.
Наші причини до плачу – кривда і несправедливість, завдана нам. У конфлікті з іншими наш пріоритет – ми самі. Будучи скривдженими, ми закриваємось в егоїстичному переживанні, плачемо від злості, образи чи безпорадності. Христос пропонує зовсім інший підхід – пріоритетність проблем інших людей, народу, людства. Ми боїмося такого підходу, його боїться наш егоїзм як нещастя. Тому з часом ми байдужіємо за принципом "моя хата скраю". Байдужість приходить на місце вимерлому почуттю. І тим самим приходить на людину нещастя самітності і почуття непотрібності. Для "плачучих", тобто співчуваючих "утіха" (щастя) починається в створенні нової атмосфери міжлюдських відносин – гуманізованому житті.
4. Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться
Ми не схильні до вірності правді завжди і всюди. Вважаємо такий спосіб життя неможливим лише для окремих героїв, до числа яких себе не зараховуємо. Зустрічаючи таких людей, ми схильні сприймати їх як щось анормальне чи мрійницьке. А іноді трактуємо їх неблажливо чи скептично. Ми схильні до правд, компромісів, не задумуючись про їх межі. Часто розрахунок ставимо над совістю. Так усе прораховуючи, навіть не підозрюємо, що програмуємо наше власне нещастя. Христос говорить про голод і спрагу – не тільки організму, але людської особистості. Лише правда може цілісно наситити і ощасливити людину.
5. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
Це блаженство вчить нас ставитись із зрозумілістю до слабкостей і недоліків, що також невід'ємні від нашої реальності. Наша стереотипна реакція – осуд, зловтіха, відчуження. Виходимо з нашого уявлення про людську досконалість і тому не вибачаємо іншим і собі невідповідності цьому уявленню. Жорстокість і нещадність – це кара і нещастя людей. Ненароджені, хворі і каліки, старі – люди, що несуть на собі особливо наочну слабкість і неміч, є першими жертвами жорстокості. Милосердя вчить вибачати, зрозуміти, увійти в ситуацію. Воно дає кожній людині ще один шанс, нікого не викреслює ніколи з-поміж людей. Воно дозволяє кожному бути собою, в його звертаннях прохання домінує над вимогою. Тільки милосердне суспільство по-справжньому сильне; коли воно карає, то зберігає повагу до гідності покараного і тому дає йому шанс виправитись, не даючи підстав озлобитись.
6. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.
"Серце" згідно з Біблією є центром людської особи, місцем, у якому людина може відчувати і пережити Бога. Зло, вчинене людиною, внесло блуд і невпорядкованість, стихійність у життя та дії людини. В людини з'явилось несправжнє, або егоїстичне "я", котре проявляється через егоцентризм, амбіції і пристрасті. Очищення серця Євангеліє часто порівнює з прозрінням людини. Полягає воно в здатності зауважити Бога. Відкриття людиною свого буття в цьому Божому його аспекті, "прозріння" людини створюють в ній постійний осередок щастя, її "серце".
7. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Нещасливі ті, що розуміють мир як брак війни, перерви між війнами, коли озброюються, щоб іншому було страшно починати війну. При таких розуміннях можна дійти до абсурду, коли "миротворчі сили" проливають кров, щоб війною змусити до миру. І справді, є багато воєн "в ім'я миру", коли війна відбувається згідно зі старим принципом: мета виправдовує засоби. Основний недолік такого підходу в тому, що неспокій війни ніколи не призведе до спокою миру. Тому мир, згідно з християнством, починається не на мирних переговорах, а в серці людини. Початок його – у встановленні миру з Богом через мир із власним сумлінням.
8. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
Оригінальність цього блаженства в тому, що можливість щастя людини узагальнюється не від відсутності чи наявності труднощів, але від правди. Життя в правді не гарантоване від труднощів і неприємностей. Коли наше уявлення про щастя бачить його як відсутність будь-яких неприємностей, ми ладні заради їх уникнення відступити від правди, а тоді погодитись на неправду заради продовження приємності. Ми ризикуємо також переплутати правду і приємність, вважати приємність найвищою правдою життя (гедонізм). Наша помилка полягає в тому, що приємність або неприємність не можуть бути підставою життя людини. Нею є правда, що її відчуваємо через совість. Доки не втратимо з нею зв'язок, доти не втратимо зв'язку з нашим щастям. Труднощі і неприємності можуть супроводжувати наше щастя, але вони не в силах його унеможливити.
9. "Блаженні Ви, коли Вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на Вас, обмовляючи мене ради".
Останнє з блаженств, що, як і попередні, відкриває нам християнський світогляд, навчає, щоб ми морально були готові до зневаг від людей та сприймали їх зі спокоєм духу. Якби ми були занадто толерантними до всіх людей, погоджувались з усіма думками і схвалювали різноманітні людські вчинки, то нас би ніхто не критикував. Христос застерігає: "Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити. Так само бо з кожними пророками поводились батьки їхні" (Лк. 6,26). Не можемо завжди погоджуватись з усім, а деколи мусимо виявити рішучість та мужність, щоб засудити зло, хоча б це і викликало на нас гоніння.
6. Дискусія «Шлях до самого себе»
Учитель. Повість починається і закінчується романтичним прийомо шляху. Ми зустрічаємо і прощаємось з нашими героями на албанському шляху. Давайте ж пригадаємо, хто пройшов цей шлях? Що керувало вчинками товаришів?
(Оглядівський, Добровський – українці, Пшилуський – поляк, Сабо – угорець, Штранцінгер – австрієць, Бояні і Ніколич – серби. Керувала ними воля до життя).
Учитель. А чи були вони щасливими на початку шляху? Що могло б змінитися у їхньому житті?
(Звичайно, так. Адже вони звільнилися з полону, і у них з’явилася надія на виживання. А єдиним порятунком від холоду для них було багаття).
Учитель. Символічно автор акцентує увагу на значенні вогню в житті людини. Чому для них вогонь був спасінням?
(Найперше – це нагрітися; можливо, хтось уночі побачить вогонь)
«Вони стрепенулись і глянули на себе. Всі тремтіли в лихоманці. Бояні лебедів:
Огонь… Огонь… Огонь…? Згинемо без огню.»
Учитель. На що товариші ще сподівалися? (Може, там, глибоко внизу, є життя « людине серце»)
(Читання в ролях епізоду)
«Кожен відтяв сухий шматок зі своєї одежі. Однак, огонь погас.
Сабо почав із якоюсь дивною рішучістю:
Щоб огонь горів, не вистачить кілька онучок. На це треба цілого вбрання. Добровський глянув на нього допитливо:
Відкіля взяти цілого вбрання? Коби тут іще був труп серба.
Сабо відповів зі спокійною жорстокістю:
Незабаром найдеться між нами не один труп, менше, або більше… Одначе треба, щоб це сталося вже скоріш…
Як ти це міркуєш?.. – шепнув Ніколич і з жахом подався назад.
Віддирання шматків одежі безцільне. Сентименталість – смерть. Тверезо думати! Сяк чи так, один із нас найскоріше згине…»
7. Робота в міні-групах.
Група акторів
Учитель. Розкриттю ідейного задуму автора підпорядковані всі образи твору. Це люди різних національностей, але їх єднає не лише спільне нещастя, а любов, дружба і братерство: «Ось тут, між нами заступлені народи, котрі так себе ненавидять і поборюють. А проте ми, їх сини, почуваємо себе тут, наче брати. Ми тут вже здійснили ідеал братньої прихильності і любові», - так говорить один із персонажів.
Далі виступ учнів-акторів, які характеризують кожен образ, зачитуючи цитати і коментуючи їх.
Бояні – серб, «смертельно вичерпаний». Перший, хто впав у «танці смерті». Остання думка про матір: « І у сні не чув болі, не видів смерті, лише усміхався радісно, бо його лице чуло биття серця в теплій материній груді».
Добровський про смерть товариша: «Прокляте те життя, в котрому слабший мусить згинути, щоб дужчий міг жити».
Пшилуський – «польський шляхтич», якого зрадила дружина. Ця зрада спочатку дає йому сили у таці смерті («… я її копаю… копаю…», а потім убиває його: «Я все їй прощаю перед смертю, її злочину проти дітей не можу простити ( цілувалася з коханцем при дітях. Авт..)...
Сейчас застрілю її як…».
Добровський – оптимістичний песиміст, сильна, горда, чесна людина. Скептик, фізично найдужчий, а тому має силу іронізувати над товаришами, в той же час підтримуючи їх. Це він «влаштовує» бал підчас «танцю смерті» (зачитати уривок), підтримує Оглядівського, коли той під час марення бачить у дерев’яному корчі дружину і сина. Він один помирає при свідомості: «Не чую вже охоти ні сили до нічого…».
Сабо – активний песиміст, виразник грубої інстинктивної волі до життя. Він бачить право сильнішого над слабшим і вдається до первісного закону боротьби за існування. Він усвідомлює всю дикість своєї натури: « Ти - це бідний, нужденний пес Сабо, злий і глупий, з тебе негідний, безчесний обірванець, не ліпший за тих, яких ти кинув на смерть». Навіть у смерті він всіх проклинає: «Всі прокляті».
Ніколич – м’який, лагідний; «Життя таке гарне!». Хоче жити не для себе – для родичів і науки. Це він змушує здригнутися товаришів перед людоїдством, він підтримує побратимів у останні хвилини.
Оглядівський - через нього іде авторське осмислення життя і смерті. Виживає, бо веде його надія – образи дружини і сина. Герой іде до них крізь страшні випробування. Необхідність їх захистити – провідна рушійна сила його волі до життя.
Висновок. Художніми образами своїх героїв О. Турянський утверджує ідею безглуздості імперіалістичної війни, в якій немає народу-переможця, бо всі народи переможені, потоптані, всі потрапили у жорстоке мливо війни.
(Монолог Штранцінгера у виконанні учня під музику скрипки)
«Я – австрієць. У минулому – скрипаль. Доля розпорядилася так, що потрапив до полону. Куля забрала в мене очі. Як і інші, я хотів жити і при першій можливості я тікав з товаришами. Я вдячний їм, що вони не залишили, вони мене тягнули за собою, як їм не було важко. Ми всі стояли перед вибором: хто перший. Вогнище догорало, я не бачив, але відчував погляди на собі, на скрипці. Кожен хотів жити, ніхто не хотів помирати. По-перше, ноги мене не слухали, ледве рухався, чотири кроки вперед, чотири назад. Мені було жаль, я змушений був розлучитися зі скрипкою, підтримати вогнище, хоч це була моя остання втіха, останній акорд не лише струни, але й життя. Я не вірю, що люди є добрими і злими: вони є тільки нещасливі і щасливі».
Учитель. Чому сліпий скрипаль вважає, що не має злих і добрих людей? Чи можна ототожнити поняття «добро» і «зло» з поняттями «щастя» і «нещастя»?
(Штранцінгер – «живий пам’ятник своєму власному минулому» (С. Пінчук). Його сила – сонце, яке він бачить своїми сліпими очима, і скрипка – голос його серця.. Він мав би померти раніше від інших через свою недугу, та, проте, тримається довго: «Є сонце в житті» - це віра у творчі сили життя:«Вони чули, що з темних ям його очей пливе щось таємне, могутнє. Якась невмируща сила людської душі». Штранцінгер вважає, що добра людина повинна завжди бути щасливою і на його шляху зустрічалися більше добрих людей).
Учитель. Семеро товаришів по недолі: серед них – двоє українців, два серба, австрієць, угорець, поляк. Чому лише Оглядівському автор дає шанс вижити?
(Прототипом образу Оглядівського можна вважати Осипа Турянського, який пройшов теж через Першу світову війну, полон, втечу, повернення до життя; лише в Оглядівського була сім’я, яка тримала його і змусила вижити. Як і всі, Оглядівський впадає в депресію, але ж намагається її подолати. У тяжкі хвилини перед ним постають символи сонця і матері з дитиною, що є святими величинами українця).
Учитель. У сюжет твору автор вводить два образи українців: Добровського і Оглядівського. Але чому в спогадах, в уяві Оглядівського з’являється третій образ – Романишин?
(Романишин – колега, земляк, який звільнив Оглядівського від смерті, допоміг звільнитися від жахів минулого і жити повноцінно.)
Учитель. А що ж єднає і різнить Оглядівського і Добровського?
Оглядівський: спокійний, врівноважений, глибоко сприймає горе товаришів, слабкий фізично, вижив.
Добровський: іронізує, має організаторські здібності, гордий, не показує свого безсилля, загинув від пострілу своєї ж рушниці.
Обидва: українці, освічені, притаманна воля до життя.
Учитель. Отже, ми з’ясували, що твір «Поза межами болю» розкриває трагедію Першої світової війни. У розділі «Переднє слово» О. Турянський уникає цього слова, натомість знаходить синоніми. Як ви думаєте, чому?
(Автор підводить читачів до думки, що почуття, які розривають душу і стають невигойною раною на все життя, - це не лише ознака якоїсь конкретної війни, вони супроводжують людину під час будь-яких воєнних дій. Таким чином, відбувається філософське осмислення даного явища і протест проти нього).
Учитель. Чи має життя сенс? Якщо так, то який саме?
Це вічні питання. Можна на тривалий час забути про них, поринути в побутові, повсякденні проблеми, але життя влаштовано так, щоб зовсім знехтувати, проігнорувати це питання не може навіть найбільш байдужа та спляча людина. У людському житті завжди ставиться питання вибору між пріоритетом духовного та матеріального.
О. Турянський по-своєму сміявся й плакав Україною, прокли¬нав і благословляв її, хворів і видужував нею. І в цьому шале¬ному леті боротьби між мотивами смерті й воскресіння віри, у поетиці трагічного оптимізму поставала вистраждана й тиха любов до рідної землі. Важко назвати це ідейним поштовхом чи патріотизмом, бо в мовчанні слів, уламках розбитої душі крилося щось більше й глибше...
V. Рефлексія. Складання сенкану до слів «життя» та «смерть».
Життя
багатостороннє, бурхливе
виховує, навчає, розвиває
дає змогу реалізувати себе
боротьба
Смерть
нестерпна, незвідана
відбирає, карає, знищує
смерть є небажаною для кожної людини
вічність
VІ. Оцінювання
VІІ. Домашнє завдання.
УРОК ЗА ТВОРЧІСТЮ ПАВЛА ГЛАЗОВОГО
6 клас
Мета: ознайомити учнів з тематикою та жанровою приналежністю творів
П. Глазового «Заморські гості», «Найважча роль», «Похвала»; навчити робити компаративний аналіз творів української та світової літератур; розвивати вміння слухати й аналізувати гумористичний твір, розвивати вміння давати пояснення спільним літературним явищам, формувати комунікативні здібності; сприяти вихованню кращих людських якостей та глибокої поваги до рідного слова.
Обладнання та матеріали: відеоряд, який супроводжує урок, роздатковий матеріал, епіграф до уроку.
Форми роботи: евристична бесіда, метод «Мікрофон», виразне читання, «Кластер», стратегія «Кола Вена», компаративний аналіз.
Хід уроку
Епіграф:
Треба любити людину. Більше, ніж самого себе.
Тільки тоді ти маєш право сміятися.
І тоді людина разом з тобою буде сміятися...
із себе, своїх якихось хиб, недоліків
Остап Вишня
I Організаційний момент
Привітання вчителя з учнями.
Контроль емоційного налаштування за допомогою психологічної вправи
«Я найкращий».
(учні згадують і називають свої позитивні риси, які починаються з тієї ж літери, що й їхнє ім’я)
Вчитель. Зараз ми почули, які ви активні, талановиті, розумні…
Дісно, кожен з нас, особливо у вашому віці, якщо навіть і не володіє цими якостями, але так хоче себе визнавати найрозумнішим, найвродливішим, найсправедливішим, а ще більше полюбляє чути ці слова на свою адресу від інших. Бо у кожного з нас є мрія. Бути кращим. Кожен з нас мріє про те, щоб це визнали й оточуючі, але не завжди ми обираємо правильні засоби для цього: хтось постійно порушує дисципліну у класі, аби на нього зайвий раз звернули увагу заміть того, щоб виступити за честь класу у змаганні і отримати заслужену увагу. Хтось просить схвальних оцінок у соцмережі під своїм фото, не розуміючи, що найвродливішим ти будеш тільки для коханої людини. А хтось нічого не просить, а просто працює. Над собою, над своєю мрією, над тим, аби бути кращим. Перегляньте сюжет про маленьку пташку Ківі та про те, якими засобами вона здійснювала свою мрію.
II Мотиваційний етап
Актуалізація суб’єктного досвіду. (Перегляд відео «Пташка Ківі»)
III Оголошення теми та мети уроку. Постановка проблеми. Мотивуючі проблемні питання до учнів.
1.Як ви зрозуміли сюжет про пташку Ківі?
2. Якою була її мрія?
3.Чи викликала захоплення пташка особисто у вас?Чим саме?
4. З якими словами ви б звернулися до пташки Ківі?
5.Як називаються ці слова?
6. Чи часто ви чуєте ці слова на свою адресу? Чому?
7. Як ви гадаєте, чи приносять користь ці слова людині?
Вчитель. Так вже склалося, що найбільше, мабуть, про людину писали гумористи. Об’єктом схвалення та глузування ставали людські позитивні риси характеру та негативні.
Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: «Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя». Здається, люди зрозуміли це задовго до Гюго. Тисячоліттями людство складало, зберігало і передавало наступним поколінням веселі казки, дотепні історії, жартівливі пісні, кумедні побрехеньки, анекдоти, гуморески. Та хіба все перелічиш? Сміх як сонце, має тисячі променів і промінців. Сміх має велику силу! А яку, ви мені скажете в кінці уроку. Підказкою до вашої відповіді послужить епіграф до сьогоднішнього уроку:
Сміх людський – чудесна штука
Він – мистецтво і наука.
Він – в житті і для життя.
Від малого й до старого –
Всі ми любим щирий сміх.
Із потворного й дурного
Посміхатися не гріх.
Добрий сміх не б’є, не мучить.
Він на світі жити учить,
Чим і бажаний для всіх
Шанувальників своїх.
У поета-гумориста,
В цьому впевнився вже я,
Мусить бути особисто
Сміхологія своя.
Сьогодні на уроці ми продовжимо знайомство з творчістю
П. Глазового, зокрема з його гуморесками «Заморські гості», «Найважча роль» та байкою «Похвала», звернемо увагу на таке поняття як похвала-комплімент-лестощі-пиха (марнославство). Чи гарно вихвалятися і як залишатися в будь-яких обставинах людиною. Про що в першу чергу треба дбати?Про зовнішній вигляд чи про внутрішній світ? Чому одні й ті ж речі стали предметом висміювання гумористів та байкарів різних народів?
IV Актуалізація опорних знань, умінь та навичок
1. Бесіда:
- Що ми називаємо гумором? (гумор – співчутливе, доброзичливе висміювання негативних явищ життя або вад людського характеру)
- Дайте визначення сатири. (сатира – різке висміювання суспільних вад)
- У чому полягає різниця між гумором та сатирою?
- Який твір називається гуморескою? (гумореска - невеликий за обсягом художній твір, у якому зображено комічні події та персонажі у смішному вигляді).
- Який твір називається байкою? (Ба́йка — один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршований твір повчального змісту. Дійовими особами байки виступають тварини, рослини, неживі предмети, котрі уособлюють певні ідеї та людські характери. На початку-сюжет, в кінці твору-мораль ( афористичний та моралістичний висновок, що надає твору алегоричного звучання).
- Чим байка відрізняється від гуморески? (байка містить мораль)
- Кого з гумористів та байкарів української та російської літератури ви знаєте?
V Основний етап уроку:
А щоб нам з вами бути об’єктивними в наших судженнях, пропоную загадати слова відомого гумориста Остапа Вишні: «Треба любити людину. Більше, ніж самого себе. Тільки тоді ти маєш право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися... із себе, своїх якихось хиб, недоліків». Кожного разу, обговорюючи гумористичний твір, ми маємо засуджувати не її саму, а негативну рису характеру,яку людина має. Тільки таким чином ми зможемо допомогти людині стати кращою.
1. Поняття «похвала», форми похвали: комплімент та лестощі. Практичні порівняльні вправи «Комплімент чи лестощі».
Похвала - хороший відгук про кого-небудь, схвалення.
- Чи завжди похвала може бути відвертою, щирою? Перегляньмо епізод з відомого мультфільму (епізод «Хто похвалить мене краще за всіх»).
Форми похвали
комплімент дестощі
Комплімент (з лат. compleo «наповнюю, формую, завершую»). З латинської мови слово потрапило до західноєвропейських мов з іспанської, що означало вже «здійснення бажань» . В українській мові набуло значення «втішного зауваження для когось, люб’язні слова на адресу інших.
- Які ключові слова, на вашу думку, описують поняття комплімент? Що, на ваш погляд, можна вважати компліментом?
Інтерактивний прийом «Кластер»
Комплімент
2.Лестощі (людина улеслива, обманлива)- з лат хитрість, обман, іти слідом, прямувати. (виводять учені-етимологи навіть «йти за язиком») - нещиро вихваляти, давати насолоду з метою замаскувати свої наміри, корисливі мотиви.
Інтерактивний прийом «Кластер»
- Які ключові слова, на вашу думку, описують поняття «лестощі»? Що, на ваш погляд, можна вважати лестощами?
Лестощі
Порівняльний сюжетний аналіз гуморески Павла Глазового «Заморські гості» та байки Леоніда Глібова «Зозуля та півень».
1) прослуховування аудіозапису гуморески Павла Глазового «Заморські гості».
2) первинне усвідомлення почутого
- Що ви знаєте про Канаду? Чи живуть там українці? Чому вони туди виїхали?
- Визначте тему цієї гуморески (зображення приїзду гостей з Канади на Вкраїну та їх враження від почутої грамотної української вимови).
3) обговорення змісту твору за питаннями:
- Чому канадці звернулися до міліціонера українською мовою, адже вони - іноземці?
- Що здивувало гостей у мові міліціонера?
- Чи довів міліціонер хибність думки канадців про застосування укра¬їнської мови на Вкраїні? Як саме?
- Що свідчить про обізнаність міліціонера «розбиратися у людях»?
- Як він охарактеризував гостей?
- Кого і чому звинуватив міліціонер стосовно зневажливого ставлення до рідної мови?
- Що висміює і викриває автор у цій гуморесці?
- Визначте головну думку цієї гуморески (мова — духовна скарбниця кожного українця; доки живе мова, доти існує нація).
- Чи актуальна на сьогодні гумореска П. Глазового «Заморські гості»? Свою думку обґрунтуйте.
4) прослуховування аудіозапису байки Леоніда Глібова «Зозуля та півень»:
- Як ти співаєш, Півне, веселенько...
- А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя,
Виводиш гарно так і жалібненько,
Що іноді аж плачу я...
Як тільки що почнеш співати,
Не хочеться й пшениченьки клювати,-
Біжиш в садок мерщій...
- Тебе я слухала б довіку, куме мій,
Аби б хотів співати...
- А ти, голубонько, ти, кралечко моя,
Поки співаєш на калині,
То й весело мені, і забуваю я
Свою недоленьку, життя своє погане
Та безталанне...
А тільки замовчиш
Або куди летиш,-
Заниє серденько, неначе на чужині...
І їстоньки - не їм, і питоньки - не п'ю
Та виглядаю все Зозуленьку мою.
Як гляну на тебе - така ти невеличка,
Моя перепеличко,
А голосочок-то який!..
Тонесенький, милесенький такий...
Куди той соловей годиться?
- Спасибі, братику, за добреє слівце.
Як не кохать тебе за це?..
І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця;
І далебі, що так,- пошлюся я на всіх.-
Де взявся Горобець, підслухав трохи їх
Та й каже: - Годі вам брехати
Та одно другого знічев'я вихваляти! -
Пурхнув - та й був такий.
За що ж,- хто-небудь попитає,-
Зозуля Півня вихваляє?
За те, що Півень годить їй
Та потакати добре вміє:
Рука, як кажуть, руку миє.
- Чим байка Леоніда Глібова нагадує гумореску Павла Глазвого?
- Зверніть увагу, що першою ви прослухали гумореску, а другою байку. В чому ви відчули різницю?
Інтерактивний прийом «Кола Вена»
-Пропоную вам заповнити кола того, чим різнить та чим об’єднує ці твори.
5) прослуховування аудіозапису І.Крилова «Лисиця та Ворона та виразне читання байки «Похвала» П.Глазового:
-Ахи!-гукнув старий павук,
Уздрівши юну муху.-
Ти так гудеш, що кожен звук,
Як музика для слуху.
За дивну талію твою
І за гарненькі ніжки-
Я все покинув би й пішов
Хоч на край світу пішки.
Ти-як перлина, як топаз,
Ти-як іскрина синя..
А муха-дзись!
І тільки раз!-
Попала в павутиння.
Ну й зрозуміло, що було
І що робилось далі.
Оскільки діло вже дійшло
У байці до моралі,
То я скажу, що не для мух
Слова, звичайно, мовляться,
Бо на солодку похвалу
Не тільки мухи ловляться.
6) Аналіз байки П. Глазового «Похвала»
А)виразне читання твору вчителем
Б)первинне усвідомлення почутого
- Про кого йде мова в цій байці? (про муху й павука)
- Чим незвичні ці муха й павук? (це алегоричні образи)
7)повторне читання байки учнями
8) обговорення змісту байки за питаннями:
- Яким постає перед нами павук? Підтвердіть свою відповідь рядками з тексту.
- Якою показано муху? Знайдіть і зачитайте ці рядки в байці.
- Хто ж дає таку характеристику мусі?
- Чи дійсно павук говорить правду мусі стосовно її зовнішнього вигляду?
- З якою метою павук вихваляє муху?
- Знайдіть і зачитайте мораль цієї байки.
- Які риси людської вдачі засуджує автор цими рядками?
- Визначте головну думку цього твору.
- Як ви вважаєте, цей твір гумористичний чи сатиричний? Свою думку обгрунтуйте.
Вчитель: Скажіть, будь ласка, що використовують письменники, щоб твір був емоційним, викликав захоплення та цікавість? (художні засоби)
- Давайте з вами визначимо, які художні засоби використав П. Глазовий у своїх творах.
(діти самостійно заповнюють табличку «Художні засоби», коментують її)
Художні засоби
Художні
засоби «Заморські гості» «Похвала»
Епітети
Метафори
Порівняння
Риторичні запитання
- Чим байка І.Крилова «Лисиця та Ворона» нагадує байку Павла Глазового «Похвала»?
- Зверніть увагу на те, що обидві байки засуджують лестощі. Які образи тварин та комах використали автори? Де вони ще можуть нам зустрічатися?(в казках..)
Вчитель. Байка-цікавий ліро-епічний жанр і не тільки тим, що може бути як віршованим, так і прозовим (до речі, прозова форма -це первинна форма написання байок Езопа, Лафонтена та й нашого Г.С.Сковороди).
- Згадайте, в якому ще творі зустрічається протистояння мухи та павука? (Чуковський «Муха-Цокотуха»). Перегляньмо уривок з цього твору.
Вчитель: Готуючись до сьогоднішнього уроку, я натрапила на цікавий слід у нашому фольклорі щодо образів «павука» та «мухи».
Про муху та павука
Українська народна казка
Була собі на світі муха, зовсім не схожа на інших мух. Природа наділила її незвичайною вродою: голова в неї зелена із золотим відтінком, спина голуба — з жовтим, а крила червоні — з коричневим. Усі мухи їй заздрили і ненавиділи, бо мухи-кавалери були закохані в красуню. Муха знала про це і загравала з ними. Тому подарує усмішку веселу, тому погляд лагідний. Усі вони розум втрачали від неї. Засипали її різними подарунками, гризлися між собою — кожен хотів бути єдиним.
Натішилася муха над ними, переключалася на комарів. Таке ж було і з комарами. Усі, як один, закохалися в красуню. Тішилася вона ними, поки набридли. Поміркувавши трохи, подалася вона до жуків. Адже це особи поважні, не такі, як комарі. Зачарувала муха й жуків своєю вродою та веселою вдачею. Що тільки було між ними! Перекусались, перебились всі між собою за одну муху.
Покинула вона й жуків, бо не було між ними такого, на якому могла б зупинитись. Вже й нудьгувати почала. Та ось побачила павука. Будував він свої хороми. Зацікавилася ним. Дивилася й дивилася, як він працює своїми довгими руками. Подумала: «Ну, оце і є той, що мені треба». Муха відчула, що закохалася. Стала вона залицятись до павука.
— Не для мене, часом, ці хороми будуєш? — лагідно запитала.
— Давно тебе жду, моя люба, для тебе будую. Хочу, щоб ти назавжди залишилась у моїх хоромах. Заходь же скоріш! — радісно каже павук.
Зайшла муха; не встигла оглянути хороми, як павук уже заснував той хід, яким вона зайшла.
— Ну от, тепер ти назавжди залишишся в мене.
Муха ,дивилась на його довгі руки й думала: «Ще ніхто такими руками мене не обнімав. У таких обіймах від щастя померти можна». Як і попереднім своїм кавалерам, вона сказала павуку:
— Клянуся тобі, що це моє перше й останнє кохання!
З радістю муха кинулася в павукові обійми, бо він уже простягав до неї свої довгі руки. Міцно обняв павук муху, і вона дійсно померла. Але, як ви здогадуєтесь, не від щастя.
Інтерактивний прийом «Кола Вена» (порівнюємо чотири літературні твори)
У 2009 році подільську казку записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук з голосу Олійник Параски Олександрівни (1923 року народження) Микулинці Літинський район Вінницька область.
Це є ще зайвим підтвердженням, що "Похвала" є байкою, бо сюжет мандрівний: він зустрічається в укр.народній казці, частково "Муха-Цокотуха" у Корнія Івановича Чуковського.
Фізкультхвилинка
Раз – підняти руки вгору,
Два –нагнутися додолу,
Не згинайте, діти, ноги,
Як торкаєтесь підлоги,
Три, чотири – прямо стати,
Будем знову працювати.
Вчитель: Чи безпечно людин нагороджувати незаслуженими компліментами чи розпускати лестощі. В обох випадках-ні, бо в другому випадку людина перетвориться на підлабузника, а в першому або стане хвалькуватою, як-от в оповіданні Д.Маміна-Сибіряка «Хоробрий заяць», або пихатою. Перший варіант-найнебезпечніший.
Перегляд фрагменту «Хоробрий заяць»,
3.Пиха (марнославство)- «гордість», «зарозумілість», «бундючність». Вперше слово зустрічається в словенській та литовський мовах та означає «дути», «надиматися», «бундючитися», «чванитися».
Інтерактивний прийом «Кластер»
- Які ключові слова, на вашу думку, описують поняття «марнославство, пиха»? Що, на ваш погляд, можна вважати марнославством?
Марнославство
Переконаймося на прикладах.
Перегляд фрагменту «Найважча роль» П.Глазового та «Найрозумніший» Д.Маміна-Сибіряка.
- Чим гумореска «Найважча роль» П.Глазового нагадує сцену з оповідання «Найрозумніший» Д.Маміна-Сибіряка?
- Зверніть увагу на те, що в образ пихатою людини грає індик у Д.Маміна-Сибіряка, а у П.Глазового бочка.
-Зверніть увагу на назви творів?Чи додає назва творів комічного ефекту?
Інтерактивний прийом «Кола Вена»
-Пропоную вам заповнити кола того, чим різнить та чим об’єднує ці твори.
VI Підведення підсумків уроку
Вчитель: І на останок, давайте ще раз звернемося до епіграфа нашого уроку й спробуємо дати відповідь на питання:
Яку ж силу має сміх? (діти висловлюють свої думки за допомогою методу «Мікрофон»).
Вчитель: Чому людині треба дбати про внутрішній світ? Про цю потребу колись влучно написав у байці Г.Сковорода «Два коштовні камені». Прослухайте, будь ласка. Відомий український філософ колись порівняв прекрасну людську душу з коштовним каменем,який і в бруді буде помітно, а ще з квітучим садом, що нам нагадало відомий діалог Маленького Принца та Лиса з повісті Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький Принц». Цими прекрасними словами про потребу піклуватися про свої чесноти,як Принц піклувався за своєю Трояндою і прозвучать наступні слова.
Прослуховування аудіо запису «Діалог Маленького Принца та Лиса».
VII Оцінювання
Учитель дякує учням за роботу на уроці, зупиняється на позитивних моментах уроку, оцінює роботу учнів.
VIII Домашнє завдання ( різнорівневі )
1) вивчити одну гумореску (за власним вибором) напам'ять;
2) підготувати ілюстрації до вивчених гумористичних творів
3) скласти гумористичний твір, вміти довести його жанрові та художні особливості (обдаровані учні).
