"Щоб діти швидко росли, дорослі годують їх кашею,
а я раджу читати книжки — без цієї їжі діти не ростуть"
Джанні Родарі
Цей допис як роздуми про наші читання..На обіцяну підтримку МОН ми маємо тривіальну відповідь Інституту інноваційних технологій. Пані Котусенко вивчала три тижні майже наші матеріали, і прийшла до висновку, що на сьогодні спільно з Мінкультури є актуальним започаткування Всеукраїнського конкурсу читачів ( умовна назва " Книгоманія"). Маю надію, що Ваші матеріали буде покладено в основу цього конкурсу". Я згадала роботу нашого Інституту післядипломної освіти, коли пропонувала вивести наш проект на рівень регіонального конкурсу, бо долучилися 4 міста Донецької області,який ми проводимо в рамках Всеукраїнського (вже існуючого проекту "Вся Україна читає дітям", організованого Центром дослідження сучасної літератури для дітей і юнацтва (Львів), то мене уважно вислухала і благополучно втілюють свої нові конкурси, в яких я принципово брати участь не хочу. Виходить, що політика наших чинуш така: іде гарна, але нас тут немає, значить треба вигадати новий велосипед. Сумно і смутно мені..(цитую відомі вже слова), але треба діяти. Поразку отримає той, хто опускає руки. Мене або не зрозуміли,або не хочуть розуміти. Відправити нас до Мінкультури-це просто нас законсервувати на віки.На жаль, у нас діє багато конкурсів та різних акцій-проектів. з якими я проводила дискусії з приводу взагалі доцільності їх впровадження,як-от та ж "Книгоманія". Я маю особистий досвід. брала участь з дітьми у цьому конкурсі, дійшла чесно до другого етапу, де, порушуючи всі Умови,публічні бібліотеки місцеві провели свій другий етап.. Тоді я писала про це координатору проекту, Олександрі Бондаренко.Та мені відповіла. що на жаль, таке є, і важко взагалі відслідкувати, що відбувається на місцях. Інша моя колег, пробившись усе ж таки через бібліотечний другий етап півроку чекала на диплом та подарунок. Ні, знаючи роботу наших бібліотек,я принципіально не хочу звязуватися з цим проектом. Не кажу, що наш рівень організації вищий, але ж конкурс як- ніяк прозоріший і чесніший. З іншого боку, суть тієї ж Книгоманії-це спартанський забіг на відстань від 10 книг, без рекомендованих списків. виявлення рецептивного рівня прочитаного..Чому я порівнюю нас з цим конкурсом, бо згадали Книгоманію, значить порівнювали вже. Учора подала Умови Літніх читань, чекаю прихильності нашого Управління освіти, бо, виходить, остання надія на офіційний дозвіл тільки на них. Наполягаю на тому, що "Читання"-це передусім освітянський конкурс. а не конкурс майбутніх біблотекарів! Це навіть не конкурс, це комплекс заходів, які продовжують його супроводжувати по завершенню читань:творчі зустрічі з письменниками, скайп-лекції, коло читань тощо. Цей проект покликаний не тільки прищепити дитині любов до читання, але й спрацювати на її розвиток та виховання, що є одним із головних завдань сучасної школи. Читацький проект виник як аналог проекту "Мудра школа читає дітям" (Польща).
Користь від участі у конкурсі очевидна. бо:
-ми поповнюємо фонди шкільних (!!!) бібліотек, які будуть невдовзі порожніми, бо і підручники в електронному варіанті грядуть),
-ми професійно підходимо до укладання Рекомендованих списків для прочитання (чим не займається жоден з конкурсів!), представляючи найкращі твори, видані у найкращих українських видавництвах,
- ми намагаємося дотримуватися рекомендації МОН щодо вивчення окремих художніх творів, осболиву увагу приділяючи нововведеним,
- ми працюємо над сприйняттям дитиною художніх творів як виду мистецтва, розвиваємо творчу уяву, вчимо висловлюватися через альтернативні способи письма (колаж, скрапбукінг тощо, фанфіки), цим долучаємо учнів до процесу творчості (!), а талановитих-до розкриття свого таланту (у перспективі - рекомендація та безкоштовне навчання у Літературних школах).
За результами Зимових читань учні та й вчителі зрозуміли. що наш проект координально змінив уявлення про конкурси, коли зовсім на перший поглад неконкурсна робота стала переможцем, бо письменник відчитав те у відгуку, що закладав автор концептуально у твір, згадайте прикрий випадок на ЗНО з твором Галини Пагутяк? Це ще раз підкреслює. що скільки не наповнюй фонди міських, сільских бібліотек за гроші доброчинників, діти не стали читати більше, а дорослі тим більше. На Сході у російськомовному оточенні єдиний спосіб збереження української мови на належному рівні-це читання українських текстів, сучасних, питомих. високохудожніх По завершнню нашого конкурсу Зимові читання батьки були вдячні, діти з нетерпінням чекають на продовження. І нащо нам щось інше?
Немає коментарів:
Дописати коментар