Враження Івана Андрусяка про поїздку до Краматорська, Дружківки та Костянтинівки

Повернувся з Краматорська, Костянтинівки і Дружківки, весь переповнений враженнями! Неймовірно позитивними враженнями, - а водночас і тривожними...
Завтра викладу докладніший звіт - фотографії, а передовсім чудові дитячі малюнки за моїми віршами - найбільше щастя поета smile emoticon
А зараз - коротко про головне:
сюди, у південну Слобожанщину, неодмінно слід їхати!
І нам - письменникам, акторам, художникам, музикантам - найперше! Їхати зі своїми книжками, картинами, виставами - і розмовляти з людьми. Про українську культуру розмовляти! Таку, якою вона є, - з усіма її проблемами й капостями, - але тим не менше живу й справжню. Зараз вона тут потрібна більше, ніж деінде в Україні.
Бо, властиво, Україна тут - це:
- діти. Усі діти, без винятку!;
- чудові слобожанські пейзажі;
- українські громади, де більші, а де й менші, які живуть у середовищі далеко не завжди прихильному, а нерідко й ворожому. Держава їх здебільшого ігнорує - за принципом "ці й так свої", - а для них ця інтеґрованість у загальноукраїнський культурний процес багато важить. Без такої підтримки українські громади на цих теренах - діаспора, тоді як із нею, навпаки, діаспорою стають уже ті, хто культурно взорує на Росію (а таких там, на жаль, досі більшість, навіть після всього, що вони пережили).
Тому ми домовилися, що восени я поїду сюди знову - крім Краматорська, Дружківки й Костянтинівки хочу ще в Дзержинськ і до діток у сільські школи.
Щиро вдячний Оксана Проселкова, Володимир Півень, Larisa Shistko, Донецькому товариству імені Олекси Тихого, усім школам, бібліотекам і культурним центрам, які мене так чудово приймали!
Особлива подяка - Безкоштовні курси української мови за бездоганну організацію поїздки і дивовижно сонячній Катерина Мельник, яка створила мені максимально комфортні умови для роботи!