30 липня 1863 р.міністр внутрішніх справ Московського царства Пьотр Валуєв підписав таємне розпорядження, призначене для цензурних комітетів, згідно з яким заборонялась публікація українською мовою релігійних, навчальних і освітніх книг, однак дозволялась публікація художньої літератури. Розпорядження було таємним. Тоді москалі українців ще трохи побоювалися, що, взагалі то, дивно.
Про цей Валуєвський циркуляр вже говорено-переговорено. Проте ми зазвичай не звертаємо уваги на одну суттєву деталь в історії його прийняття. Спонукою до нього був лист голови київського цензурного комітету Ореста Новицького до Валуєва, в якому він писав, що «само возбуждєніє вопроса о пользє і возможності употрєблєнія етого (малороссійского) нарєчія в школах прінято большинством малороссіян с нєгодованієм. Оні вєсьма основатєльно доказивают, что нікакого особєнного малороссійского язика нє било, нєт і бить нє может, і что нарєчіє іх, употрєбляємое простонародьєм, єсть тот же русскій язик, только іспорчєнний вліянієм на нєго Польши».
Хто не знає підказуємо, що Орест Новицький родом з волинського села з родини православного священника, етнічний українець вважається "українським філософом" і був першим професором філософії Київського університету. Проте 1850 р. у Московському царстві було заборонено викладання філософії, тож відставний "філософ" подався у цензуру, яка давила всяку вільну думку і "дофілософствувався" там до наведеного вище тексту. Які все ж таки українці послужливі! Москві нічого й придумувати самій не треба. Все самі напишуть, розпишуть як їх як націю швидше стерти з етнічної мапи планети Земля. "Переяславський міф" придумали, текст Валуєвського циркуляру також. Як казав Пьотр Романов: "молодєц хохльонок".
Немає коментарів:
Дописати коментар