19 січня для українців завершується різдвяний цикл свят. Про християнське Різдво та Водохреща не знають хіба дуже малі діти, а от про Василія, якого святкуємо 14 січня, і про обов'язкового персонажа цього свята Маланку, на жаль, добре знають лише одиниці.
«Маланка - то є жінка Василія.З настанням сутінків на Василія по селу ходили ватаги перебраних у різні костюми щедрувальників. Серед ряджених обов'язково мала бути Маланка, яку грав парубок у латаній спідниці, старій хустці, очі і брови підведені сажею, обличчя вибілене крейдою, щоки та вуста смачно фарбовані червоним буряком чи калиною. У руках Маланка зазвичай носила куделю і дуже любила цілуватися з усіма, хто підвернеться, вимащуючи усіх своєю «косметикою».
Підійшовши до вікна, ряджені співали: «Пустіть до хати погріти п'яти! Пустіть до груби погріти зуби! Пустіть до печі погріти плечі!». Приходу ряджених щедрувальників чекали з особливою втіхою і пускали цілу ватагу до хати. Поки щедрувальники співали на честь кожного члена сім'ї, Маланка робила всілякі шкоди: підмітала підлогу навпаки - від порогу до столу, клала взуття на стіл, а тарілки під стіл, намагалася помити глиняні стіни або підбілити долівку тощо. Після прибирання Маланка щось обов'язково крала і просила за річ додатковий викуп, Поки господарі торгувалися, у сінях починала тупотіти коза і проситися до хати начебто погрітися. Увійшовши до хати, вона спочатку лякала усіх присутніх, а потім під спів щедрувальників відтворювала усе те, про що співається у щедрівці. Під кінець приходили стрільці і стріляли козі у «правеє вушко» чи в «саме сердушко». Коза помирала. Але для чого убивати козу? Коза була символом родючості ниви. Казали, що де коза ходить, там жито родить. Де коза туп-туп, там жита сім куп. Очевидно, смерть кози символізувала зимову смерть рослинності, ниви. А оскільки козу у ритуалі завжди оживляли, намагаючись всіляко розсмішити її, то це оживання кози знаменувало собою оживання ниви й загалом природи навесні.
Хто ж такі Василь і Маланка? Дослідники українських новорічних обрядів вважають, що християнська свята Меланія, день пам'яті якої відзначали в останній день року, замінила давніший образ язичницької богині плодючості Мокош. Саме в Новорічну ніч, коли богиня плодючості виривалася з царства мертвих, а бог рослинності ще не втратив людської подоби, вони можуть вступити у шлюб. А підміняють Маланку для того, щоб обдурити духів з потойбіччя. Від їх священного шлюбу залежить добробут на землі, родючість рослин та плодючість тварин. Звідси й весілля Василя і Маланки, яке символізує початок Нового року і пробудження природи. Щедрувальники на Василія співають: «З Новим роком будьте здорові, щоб велися Вам бички і корови, щоб родили морква й буряки, гарбузи і огірки, картопля й капуста, щоб Ваша дівка була тлуста!»
Немає коментарів:
Дописати коментар