Сьогодні несподівано отримала відправлення з Києва, у а ньому - найдорогіцінніше, з чим повернулася додому, цей лист:
"Доброго дня, пані Оксано!
Хочу подякувати Вам за вашу активну участь у вихованні патріотів України. А настільки Краматорська школа № 11 відрізняється від інших, навіть краматорських, видно з сайту. Я бачу за новинами, як ви бєтесь за зміни, і це викликає повагу. Зрозуміло, що хотілось би, щоб дітки читали більше книжок і відкривали для себе інші знання та світи, вчились думати самостійно, а не "розжованими шаблонами" телевізора чи газет. Все починається з бажання читати. У цьому я вирішила допомогти Вам. Це книжки рекомендовані моїми колежанками, якими зачитуються їхні діти. З бажанням читати, а не використовувати прості ігрові гаджети проблема не тільки в Краматорську чи на Сході України, це питання і до сільських місцевостей Центру. Я з цим зустрілась і тут. Моя одна подруга з кожної зарплати купує недешеву дитячу книжку і відправляє своїй матері в бібліотеку школи. Але все залежить не тільки від наповнення фонду, хоча то є перший крок. Другий-це "реклама" книжок серед учнів. Просто вийти і зачитати цікавий уривок з книжки, показати ілюстрацію, це не складно, а ще легше і кращий результат, коли це зробити з друзями-вчителями. Може, Вам згодиться моя порада. До речі, я була приємно вражена, що у вас почався процес перейменування вулиць. Чесно кажучи, від колишніх назв волосся трохи ставало дибки. Окремо хочу подякувати Вам за мужність в нелегкі часи окупації Краматорська. Ви своєю діяльністю тоді і зараз боретесь зі стереотпиами мислення і там, і навіть тут. Завдяки висвітленню сайту школи, Вашу активність перейняли і тут,- я та мої колежанки. Тому, як бачите, Ви вплинули не тільки на локальне оточення, а й на віддалене. "Один гвинтик в машині може багато що змінити". Я розумію, що Вам нелегко і, може, не завжди безпечно, але чомусь Ви саме тут і зараз замкнуті Всесвітом і Богом, значить на то є план. Хоча й важно жити в час змін, але маємо вікно можливостей відкрите. Я керуюсь висловом "роби максимум і будь що буде".
З повагою, Марійка. Київ.
Хочу подякувати Вам за вашу активну участь у вихованні патріотів України. А настільки Краматорська школа № 11 відрізняється від інших, навіть краматорських, видно з сайту. Я бачу за новинами, як ви бєтесь за зміни, і це викликає повагу. Зрозуміло, що хотілось би, щоб дітки читали більше книжок і відкривали для себе інші знання та світи, вчились думати самостійно, а не "розжованими шаблонами" телевізора чи газет. Все починається з бажання читати. У цьому я вирішила допомогти Вам. Це книжки рекомендовані моїми колежанками, якими зачитуються їхні діти. З бажанням читати, а не використовувати прості ігрові гаджети проблема не тільки в Краматорську чи на Сході України, це питання і до сільських місцевостей Центру. Я з цим зустрілась і тут. Моя одна подруга з кожної зарплати купує недешеву дитячу книжку і відправляє своїй матері в бібліотеку школи. Але все залежить не тільки від наповнення фонду, хоча то є перший крок. Другий-це "реклама" книжок серед учнів. Просто вийти і зачитати цікавий уривок з книжки, показати ілюстрацію, це не складно, а ще легше і кращий результат, коли це зробити з друзями-вчителями. Може, Вам згодиться моя порада. До речі, я була приємно вражена, що у вас почався процес перейменування вулиць. Чесно кажучи, від колишніх назв волосся трохи ставало дибки. Окремо хочу подякувати Вам за мужність в нелегкі часи окупації Краматорська. Ви своєю діяльністю тоді і зараз боретесь зі стереотпиами мислення і там, і навіть тут. Завдяки висвітленню сайту школи, Вашу активність перейняли і тут,- я та мої колежанки. Тому, як бачите, Ви вплинули не тільки на локальне оточення, а й на віддалене. "Один гвинтик в машині може багато що змінити". Я розумію, що Вам нелегко і, може, не завжди безпечно, але чомусь Ви саме тут і зараз замкнуті Всесвітом і Богом, значить на то є план. Хоча й важно жити в час змін, але маємо вікно можливостей відкрите. Я керуюсь висловом "роби максимум і будь що буде".
З повагою, Марійка. Київ.
Моя дорога пані Марійко, Ви просто розчулили мене своїм листом та книгами до сліз. Я навіть не знала ні про це відпралення, ні про Ваш задум, я не знаю Вашого обличчя, сторінки. з якої Ви заходите і практично щодня читаєте мене. Це просто диво якесь. Дякую вам і вашим колежанкам за теплі та добрі слова побажання, за безцінне для мене - Ваші дарунки-книги, які я сьогодні при адміністрації школи урочисто передала шкільній бібілотеці. Учителі вражені тим професійним підходом. з яким Ви добирали нам книги, бо кожна друга-зі шкільної програми. Цілую Ваші невтомні руки і низько клонюся Вам, бо саме заради таких миттєвостей життя і бачу нині сенс своєї роботи для усіх нас, для нашої з вами України.
Немає коментарів:
Дописати коментар