Зі мною в команді працювали Микола, Kolya Dorohov Inna Pasichnyk Ivan Filin. Наш проект був спрямований на популяризацію української культури через художнє слово, в приницпі над чим я вже працюю другий рік. Скільки працюю, а ніколи не задумувалася над тим, як виник у мене цей проект, чому саме я взялась його впроваджувати з 2014 року на Донеччині. У процесі дискусії та чудової лекції зі сторітейлінгу Лари Хоманс, я зрозуміла, що челендж був, дісно отриманий мною восени після звільнення нашого міста, саме той момент став як говорять точкою неповернення, і українська книга стала для нас надійною зброєю та оберегом від окупанта. Це був і мій шанс змінити статус української літератури, переконати дітей у тому. що література наша європейського рівня, просто читали не те і не так. А ще найголовніше-відповідь на питання:чому Я? Чому я прийняла цей виклик, чому у мене був шанс на зміни? Згадалося давнє: як маленькою не маючи власної бібліотеки збирала кишенькові гроші на українські народні казки, як лише казок було у мене більше 30, як мене виховували разом із бабусею ці книги, згодом, як просиджувала години після школи у читальній залі бібліотеки ім.Чехова (Краматорськ), працюючи над додатковою літературою до уроків літератури, як не давала і слова сказати на семінарах з історіїї української та світової літератури в університеті і валізами щотижнево на зекономлені кошти возила додому і в ту ж бібліотеку книжки. А потім як знову у читальній залі звичайної міської краматорської бібліотеки написала свій перший курс з художньо-естетичного розвитку учнів і конспекти уроків і захищала свою авторську програму паралельно з дипломом в університеті. Як я написала у 2005 році свій перший методичний посібник з організації самоосвітньої діяльності учнів 5 класу.
Тепер я зрозуміла одне: мене виховала та навчила багато чому книга, і тому я не могла не прийти до цього проекту, я народилася скоріш за все, щоб впроваджувати його. А ще згадался сьогодні картина: моя 95-річна прабабуся читає Біблію під вікном, до кінця свого життя в її руках була книга і коли вона вже не могла читати, просила щодня мене робити це їй. Я читала наголос, не вдумучись..а вона і не пояснювлала, тому я не стільки звикала до релігії,скільки до читання книг. Це просто неймовірно..але сьогодні нарешті усі пазли зійшлися.
Немає коментарів:
Дописати коментар