29 січня-День патріота України
Поезія Павла Тичини «Пам’яті тридцяти» – прощальне слово на поховання українських студентів, гімназистів, що загинули в бою під Крутами 29 січня 1918 року.
Бій відбувся на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 км на північний схід від Києва. Бій між 4-тисячною більшовицькою армією М. Муравйова та 450 юнаками (студенти Народного університету і Університету Святого Володимира, гімназисти, «Курінь смерті», загін І юнкерської школи), що захищали підступи до Києва. Ці юнаки не були професійними військовими, і уряд УНР про це знав. Але хлопці були сповнені рішучості, безмежно любили Україну і вірили в свою перемогу.
На похороні у Києві біля Аскольдової могили Президент Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку вірш з назвою «Пам'яті тридцяти».
Десятиліттями історія бою або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками. Лише згодом, у 2006 році на місці бою встановлено пам'ятник i у 80-ті роковини бою монетним двором випущено в обіг пам'ятну гривню.
29 січня оголошено Днем патріота України.
ПАМ'ЯТИ ТРИДЦЯТИ
На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квитне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Бій відбувся на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 км на північний схід від Києва. Бій між 4-тисячною більшовицькою армією М. Муравйова та 450 юнаками (студенти Народного університету і Університету Святого Володимира, гімназисти, «Курінь смерті», загін І юнкерської школи), що захищали підступи до Києва. Ці юнаки не були професійними військовими, і уряд УНР про це знав. Але хлопці були сповнені рішучості, безмежно любили Україну і вірили в свою перемогу.
На похороні у Києві біля Аскольдової могили Президент Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку вірш з назвою «Пам'яті тридцяти».
Десятиліттями історія бою або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками. Лише згодом, у 2006 році на місці бою встановлено пам'ятник i у 80-ті роковини бою монетним двором випущено в обіг пам'ятну гривню.
29 січня оголошено Днем патріота України.
ПАМ'ЯТИ ТРИДЦЯТИ
На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квитне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Посібник для виховних годин та батьківських зборів "Як дитині пережити лихо"
Матеріал надає інформацію для батьків про те, як допомогти дітям різного віку, які перебувають в ситуації конфлікту.
Брошуру підготовлено ГР "Віра, Надія і Любов" в рамках проекту Всеукраїнської громадської організації «Жіночий консорціум України» «Впровадження Конвенції ООН про права дитини в Україні», який здійснюється за фінансової підтримки міжнародної громадської організації Save the Children International та Шведського агентства з питань міжнародного розвитку (SIDA).
В брошурі використані матеріали посібника «Перша психологічна допомога дітям», підготовленого міжнародною організацією Save the Children.
ІІ Всеукраїнська дитяча мистецька акція «Мій Шевченко»
Тобі від 6 до 16 років і ти захоплюєшся творчістю Кобзаря? Тоді спробуй свої сили у ІІ Всеукраїнській дитячій мистецькій акції «Мій Шевченко», присвяченій 200-річчю з дня народження поета і художника, яку організовують Національний центр «Мала академія наук України» і Національний музей Тараса Шевченка.
Акція проводиться у трьох номінаціях:
читання творів Тараса Шевченка (поезія, проза);
образотворче мистецтво (графіка, живопис) і каліграфія (виготовлення книжок з каліграфічним написанням поезій та ілюстрацій до них);
фотографія (Шевченківські місця, пам’ятники, фотографії міст і сіл, де побував Шевченко).
Для участі в конкурсі надішли свою роботу до 1 квітня 2015 року на електронні адреси support@1576.ua та info@1576.ua. для розміщення їх на порталі 1576.ua, де Інтернет-користувачі визначать лідерів шляхом голосування. А вже у вересні цього року компетентне журі оголосить переможців, які отримають цінні призи. Оригінали робіт необхідно до 30 квітня 2015 року надіслати на поштову адресу: Національний музей Тараса Шевченка, бульвар Тараса Шевченка, 12, м. Київ, 01004.
До Дня пам'яті героїв Крут
БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ
КРУТЯНСЬКА ПІСНЯ
Спом'янімо в пісні славу Крутів,
найсвятіше з наших бойовищ!
Крути! Крути! - смолоскип в майбутнє.
Підіймімо наші душі ввиш!
Крути! Крути! Це за батьківщину
стати муром, шанцем душ і тіл.
Крути! Крути! Мужньо, воєдино
прямувати в найсвятішу ціль.
Крути! Крути! Час розплати близько,
вже червоний ворог кари жде.
Крути! Крути! Вічне бойовисько
за майбутній, за світліший день.
Крути! Крути! Мужність і посвята,
вірність, що міцніша понад смерть.
Крути! Крути! Горда і завзята
кличе пісня і веде вперед!
1937
КРУТЯНСЬКА ПІСНЯ
Спом'янімо в пісні славу Крутів,
найсвятіше з наших бойовищ!
Крути! Крути! - смолоскип в майбутнє.
Підіймімо наші душі ввиш!
Крути! Крути! Це за батьківщину
стати муром, шанцем душ і тіл.
Крути! Крути! Мужньо, воєдино
прямувати в найсвятішу ціль.
Крути! Крути! Час розплати близько,
вже червоний ворог кари жде.
Крути! Крути! Вічне бойовисько
за майбутній, за світліший день.
Крути! Крути! Мужність і посвята,
вірність, що міцніша понад смерть.
Крути! Крути! Горда і завзята
кличе пісня і веде вперед!
1937
13 та 15 січня 2015 року відбудуться вебінари
13 січня 2015
Модель ідеального вчителя
Категорія слухачів: для широкого кола вчителів, студентів.
Форма проведення: вебінар.
Мова проведення: українська.
План:
1. Професійна компетентність – основна складова образу ідеального вчителя.
2. Особистісні якості: наближення чи віддалення від ідеалу?
3. Стиль, поведінка, полікультурна компетентність через призму ідеального іміджу.
4. Ідеальний учитель – не той, хто вчить, а той, у кого вчаться.
Лектор: Жадан Олена Миколаїіна, практичний психолог, учитель початкових класів, основ здоров’я Шелудьківського ліцею ім. Ю. Є. Кравцова Зміївської районной ради Харківської області, спеціаліст вищої категорії, старший учитель, керівник РМО учителів основ здоров’я.
15 січня 2015
Цікава стилістика: через терня до зір
Категорія учасників: вчителі різного фаху
Форма проведения: вебінар
Мова: російська, українська
План:
1. Підступні терміни
2. У пошуках плеоназмів і канцеляритів
3. Синтаксис: у вирі російськомовних конструкцій
Лектор: Журенко О. М., кандидат філологічних наук, літературний редактор ВГ «Основа»
Анотація: Цей вебінар буде корисний для всіх, хто прагне вільно почуватися у стилістичних «хащах» української мови. Він також стане в пригоді тим, хто бажає детальніше дізнатися про різні новації у мовній галузі.
Реєстрація за посиланням:
https://docs.google.com/forms/d/1VeoybQ2Rd85Z2Aa1w-DZLLyfsHoQspiYB4j-CF3pX_c/viewform
Рік Симоненка в Україні
8 січня 1935 року народився український поет Василь Симоненко.
Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963). Уже тоді набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pp. Тематично вони становили сатиру на радянський лад, викриття жорстокостей радянської деспотії, таврування російського великодержавного шовінізму. Окремий значний цикл складають твори, присвячені любові до батьківщини.
1962 року Василь Симоненко разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. Наступного Симоненко був жорстоко побитий кагебістами на залізничній станції у місті Сміла, у нього відмовили нирки і він помер у головній обласній лікарні 13 грудня 1963 року.
* * *
Нашої заслуги в тім не бачу,
Нашої не знаю в тім вини,
Що козацьку бунтівливу вдачу
Нам лишили предки з давнини.
Нам і те не добавляє слави,
Що вони од чужоземних сил
Заступили землю кучеряву
Горами високими могил.
Бо коли, закохані в минуле,
Прокуняєм свій великий час,
Наша лінь нікого не розчулить,
Слава ж та відмовиться від нас.
Спогади докучливі, як нежить,
Що тій славі принесуть нове?
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.
Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963). Уже тоді набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pp. Тематично вони становили сатиру на радянський лад, викриття жорстокостей радянської деспотії, таврування російського великодержавного шовінізму. Окремий значний цикл складають твори, присвячені любові до батьківщини.
1962 року Василь Симоненко разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, в Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. Наступного Симоненко був жорстоко побитий кагебістами на залізничній станції у місті Сміла, у нього відмовили нирки і він помер у головній обласній лікарні 13 грудня 1963 року.
* * *
Нашої заслуги в тім не бачу,
Нашої не знаю в тім вини,
Що козацьку бунтівливу вдачу
Нам лишили предки з давнини.
Нам і те не добавляє слави,
Що вони од чужоземних сил
Заступили землю кучеряву
Горами високими могил.
Бо коли, закохані в минуле,
Прокуняєм свій великий час,
Наша лінь нікого не розчулить,
Слава ж та відмовиться від нас.
Спогади докучливі, як нежить,
Що тій славі принесуть нове?
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.
Вітаємо з Днем народження Сергія Іванюка (Оксеника)!
А жовтим стеляться жита.
Нехай прекрасна ваша мрія
До сонця радісно зліта.
Нехай ясні осінні зорі,
Навіюють спогади - не жаль.
І ранки, чисті та прозорі,
Несуть роздум'я - не печаль.
Ще попереду буде щастя,
Його не зникне джерело,
Робіть добро і вам воздається,
За щирої душі тепло.
.jpg)
"Щедрик" співають в усьому світі!
Як відомо, «Щедрик» − адаптація народної пісні, яку створив український композитор-класик Микола Леонтович. Твір був вперше виконаний у 1916 році, сталося це в Києві, і тоді в центрі уваги був хор київського університету. Однак в жовтні 1921 року відбулася прем'єра «Щедрика» в Америці, на концерті в нью-йоркському Карнегі-Холі, і це стало точкою відліку нової історії відомої мелодії.
У США полюбили «Щедрика», він швидко набрав масову популярність. У 1936 році американський композитор і диригент українського походження Пітер Вільховськи написав англійський текст пісні, назвавши його Carol of the Bells. Так щедрівка перетворилася на різдвяний хіт. Багато зарубіжних слухачів поняття не мали, що це українська народна пісня в обробці українського композитора. Відтоді музиканти всього світу невпинно інтерпретують «Щедрика».
Варіант із віолончеллю, тhe Piano Guys – американський тандем піаніста і віолончеліста
Пшениця розсипається,
Медом поливається,
Вечір наближається,
Настрій піднімається,
Колядуйте та радійте,
Бо Христос Рождається!
Традиції українського народу. Різдво іде!
Увечері 6 січня оселю прикрашають витинанками, святковими рушниками, на покуті ставлять Дідух. На вечерю подають 12 святкових страв — 12 вважається священним числом, у році 12 місяців, у людини 12 ребер, у Христа 12 апостолів. Передовсім, на столі мають бути кутя та узвар. Також на Свят-вечір обов'язково подають страву з риби, бо риба — символ Христа. Як на небі з'являється перша зірка, сідають за стіл. Господар запалює свічку і родина молиться за живих і померлих. Діти цього вечора несуть рідним святкову вечерю. Уже на Свят-вечір починають колядувати. Колядники з восьмикутною зіркою ходять від оселі до оселі, співають колядки, бажають урожаю, багатства, усіляких гараздів.
Зранку 7 січня настає Різдво і люди йдуть до церкви на святкову службу. Відтоді аж до Стрітення (15 лютого) вітають одне одного словами: “Христос народився!” — “Славімо його!”
З книжки Брати Капранови “Веселих свят!”
Зранку 7 січня настає Різдво і люди йдуть до церкви на святкову службу. Відтоді аж до Стрітення (15 лютого) вітають одне одного словами: “Христос народився!” — “Славімо його!”
З книжки Брати Капранови “Веселих свят!”
Сьогодні 117 річчя від дня народження Володимира Сосюри
6 січня 1898 року у м. Дебальцеве народився козак Армії УНР, український письменник, поет-лірик, автор роману «Третя Рота», Володимир Сосюра.
Поет постійно зазнавав критики, адже не міг позбутися мотивів українського патріотизму. У 30-ті роки на тлі голодної смерті мільйонів українських селян, репресій та розстрілів діячів української культури Сосюра перебував на межі психічного розладу. У 1951 році він укотре зазнав гострих нападів критики - звинувачення у «буржуазному націоналізмі» - за вірш «Любіть Україну», написану 1944 р.
* * *
Білі акації будуть цвісти
в місячні ночі жагучі,
промінь морями заллє золотий
річку, і верби, і кручі...
Будем іти ми з тобою тоді
в ніжному вітрі до рання,
вип'ю я очі твої молоді,
повні туману кохання...
Солодко плачуть в садах солов'ї,
так, як і завжди, незмінно...
В тебе і губи, і брови твої,
як у моєї Вкраїни...
Ось вона йде у вінку, як весна...
Стиснулось серце до крику...
В ньому злилися і ти, і вона
в образ єдиний навіки.
Поет постійно зазнавав критики, адже не міг позбутися мотивів українського патріотизму. У 30-ті роки на тлі голодної смерті мільйонів українських селян, репресій та розстрілів діячів української культури Сосюра перебував на межі психічного розладу. У 1951 році він укотре зазнав гострих нападів критики - звинувачення у «буржуазному націоналізмі» - за вірш «Любіть Україну», написану 1944 р.
* * *
Білі акації будуть цвісти
в місячні ночі жагучі,
промінь морями заллє золотий
річку, і верби, і кручі...
Будем іти ми з тобою тоді
в ніжному вітрі до рання,
вип'ю я очі твої молоді,
повні туману кохання...
Солодко плачуть в садах солов'ї,
так, як і завжди, незмінно...
В тебе і губи, і брови твої,
як у моєї Вкраїни...
Ось вона йде у вінку, як весна...
Стиснулось серце до крику...
В ньому злилися і ти, і вона
в образ єдиний навіки.
Сьогодні пам'ятна дата в історії українського мовознавства
4 січня 1837 року народився український мовознавець, лексикограф, педагог і громадський діяч Павло Житецький.
Він першим почав системно і фахово досліджувати історію української літературної мови. Заклав основи теорії й практики українського перекладу. Предметом його зацікавлень була також українська література XVIII – XIX ст. Написав близько 30 праць, якісно новаторських і таких, що визначали дальший шлях розвитку української лінгвістики. Серед них “Енеїда” Котляревського в зв’язку з оглядом української літератури XVIII ст.”, “Нарис літературної історії української мови в XVII ст.”, “Про українські народні думи” тощо. Брав участь у підготовці до друку «Словника української мови» Б. Грінченка (1907—1909), упорядкував величезний і розмаїтий лексичний матеріал до «Історичного словника української мови» (опубл. у 1930—1932) та ін. видань.
У дискусії щодо «теорії» Михайла Погодіна про нібито російськість княжого Києва відстоював думку, що Київська Русь — це держава українського народу, що традиції культури і побуту тут не переривалися у всі часи, а риси української мови наявні ще у письмових джерелах ХІІ-ХІІІ ст.
Микола Лисенко назвав Павла Житецького "гросмейстером від філології", а Сергій Єфремов так писав про нього: "Видатний український вчений. Разом з тим був і живим, чутливим громадянином своєї батьківщини, який болів її болями, хто на собі відчув до певної міри її гірку долю… ".
Він першим почав системно і фахово досліджувати історію української літературної мови. Заклав основи теорії й практики українського перекладу. Предметом його зацікавлень була також українська література XVIII – XIX ст. Написав близько 30 праць, якісно новаторських і таких, що визначали дальший шлях розвитку української лінгвістики. Серед них “Енеїда” Котляревського в зв’язку з оглядом української літератури XVIII ст.”, “Нарис літературної історії української мови в XVII ст.”, “Про українські народні думи” тощо. Брав участь у підготовці до друку «Словника української мови» Б. Грінченка (1907—1909), упорядкував величезний і розмаїтий лексичний матеріал до «Історичного словника української мови» (опубл. у 1930—1932) та ін. видань.
У дискусії щодо «теорії» Михайла Погодіна про нібито російськість княжого Києва відстоював думку, що Київська Русь — це держава українського народу, що традиції культури і побуту тут не переривалися у всі часи, а риси української мови наявні ще у письмових джерелах ХІІ-ХІІІ ст.
Микола Лисенко назвав Павла Житецького "гросмейстером від філології", а Сергій Єфремов так писав про нього: "Видатний український вчений. Разом з тим був і живим, чутливим громадянином своєї батьківщини, який болів її болями, хто на собі відчув до певної міри її гірку долю… ".
8 січня 2015 року- 80 років від дня народження Василя Симоненка
Українська мелодія
Довго тужить сумна бандура
Про діла у старій сивині,
І якусь невідому зажуру
Навіває та пісня мені.
Не мелодія — збурена рана,
Не слова, а безжальні голки,
Тільки бачу не сині лимани
І не горді козацькі полки.
А ввижається — там, біля шляху,
На потоптаній кіньми траві
Жирний ворон, мов чорна папаха,
На козацькій сидить голові.
А нав-круг по-ру-ба-ні
До-си-на-ють сни,
І да-ле-ко бу-бо-ни
Кли-чуть до вій-ни.
Підписатися на:
Дописи (Atom)