12 лютого 1871 року народився Лесь Мартович

12 лютого 1871 року народився український письменник та громадський діяч Лесь Мартович. Лесь Мартович - автор 27 оповідань. Перше оповідання «Не-читальник» було опубліковано в 1889. Свої новели писав покутською говіркою. У 1900 і 1905 роках у Львові вийшли його збірки оповідань "Хитрий Панько" і "Стрибожий дарунок". У 1917 було опубліковано новелу "Забобон" (потім перевидано у Києві 1926 року). Входив до так званої "Покутської трійці" (Стефаник, Черемшина, Мартович). Займався громадськими справами: працював у нелегальному гуртку, члени якого проводили серед селян культурно-освітню роботу; збирав і вивчав фольклорні матеріали; видавав свою літографовану газету "Збірка"; засновував по селах читальні тощо. У той же час він був редактором львівської газети "Хлібороб" (1893), у 1897-1898 роках став редактором "Громадського голосу", який до нього редагував Іван Франко. * * * "— Я вже не перебуду цеї осені. Як спаде осіння мряка, то задушить мене. Правду мені вповіла баба Палагна: «Що як, каже, половина тебе всередині обірвалася, то шкода вже й надію мати. Ось-ось, каже, та й по тобі». Вірну мені правду сказала. Я вмру восени, в саму хляпавку. Головонько бідна! Як ви мене ховатимете в таку розкаль?! Та то ніяк босої ноги витягнути з болота, не то ще двигати деревище з грішним тілом". ("Грішниця").