До 100-річчя від дня смерті поета

Іван Франко
Якби ти знав, як много важить слово,

Одно сердечне, теплеє слівце!

Глибокі рани серця як чудово

Вигоює — якби ти знав оце!

Ти, певно б, поуз болю і розпуки,

Заціпивши уста, безмовно не минав,

Ти сіяв би слова потіхи і принуки,

Мов теплий дощ на спраглі ниви й луки, —

Якби ти знав!

Якби ти знав, які глибокі чинить рани

Одно сердите, згірднеє слівце,

Як чисті душі кривить, і поганить,

І троїть на весь вік, — якби ти знав оце!

Ти б злість свою, неначе пса гризького,

У найтемніший кут душі загнав,

Потіх не маючи та співчуття палкого,

Ти б хоч докором не ранив нікого, —

Якби ти знав!

Якби ти знав, як много горя криється

У масках радості, байдужості і тьми,

Як много лиць, за дня веселих, миється

До подушки горючими слізьми!

Ти б зір свій наострив любов'ю

І в морі сліз незримих поринав,

Їх гіркість власною змивав би кров'ю

І зрозумів весь жах в людському безголов'ї,

Якби ти знав!

Якби ти знав! Та се знання предавнє

Відчути треба, серцем зрозуміть.

Що темне для ума, для серця ясне й явне…

І іншим би тобі вказався світ.

Ти б серцем ріс. Між бур життя й тривоги

Була б несхитна, ясна путь твоя.

Як той, що в бурю йшов по гривах

хвиль розлогих,

Так ти б мовляв до всіх плачучих, скорбних,

вбогих:

"Не бійтеся! Се я!"

У ВИШИВАНЦІ...

Літні читання 2016 Список літератури

Олександр Авраменко про структуру уроку української мови

Памятаємо.Перемагаємо

ЛІТНІ ЧИТАННЯ-2016 ЕНТОНІ ДОРР. ВСЕ ТЕ НЕЗРИМЕ СВІТЛО

"На вечерю мадам Манек подає рагу й багети. Опісля замкар веде Марі-Лор хиткими сходами у ванну кімнату на третьому поверсі.
-Використовуй мила, скільки хочеш, - дозволяє він.-Я купив ще.
Квиток на потяг пече його з кишені, мов зрада.
Вона дозволяє йому вимити своє волосся. ...В тому, що стосується доньки, у ньому завжди живе глибоко похований страх: страх, що він поганий батько, що все робить неправильно. Що йому так і не вдалося повінстю зрозуміти правила. Усі ці паризькі матері, що штовхають поперед себе возики по Ботанічному саду чи роздивляються кофтинки в універмагах; йому здавалося, що ці жінки кивають, коли проминають одна одну, наче володіють якимсь таємним знанням, йому невідомим. Як узагалі можна бути точно впевненим у тому, що чиниш правильно?
Однак він відчуває й гордість-гордість, що все зміг сам. Що його донька така допитлива, така життєрадісна. Бути батьком такої сильної людини означає вчитися смиренності, так, наче він-це просто міст для чогось іншого, значущіщого. Саме так він зараз почувається, думає він, споліскуючи доньчине волосся, наче його любов до доньки рветься за межі його тіла...
-Ти їдеш,так?- У цю мить радий, що вона його не бачить.-Мадам сказала мені про телеграму.
-Я не надовго, Марі, на тиждень. Щонайбільше на десять днів.
-Коли?
-Завтра? Ти ще спатимеш.
Вона обіймає його коліна. Її спина довга, біла, розділена вузликами хребців. Колись вона засинала, затиснувши в кулаці його вказівний палець. Колись вона лягала з книжкою біля шафи для ключів і її руки бігали по сторінках, мов павучки.
-Я залишаюсь тут?
-З мадам. Із Етьєном.
Він простягає їй рушник, допомагає ступити на кахлі й чекає за дверима, доки вона вбирає нічну льолю. А тоді він піднімається з нею на шостий поверх у їхню маленьку кімнатку, хоча й знає, що їй не потрібен супровід, і сідає на край ліжка, а вона опускається на коліна поруч моделі й кладе три пальці на соборний шпиль.
Він знаходить гребінець, не завдаючи собі клопоту вмикати лампу.
-Десять днів, Рара?
-Щонайбільше.
Скриплять стіни, вікно чорніє між фаранок, місто готується до сну. Десь там німецькі підводні човни плавно пропливають над підводними впадинами..
-Ми хоч одну ніч провели окремо?
-Ні.
Він якомога обережніше розчісує гребінцем мокрі пасма доньчиного волосся...Долоні Марі-Лор перелітають від будинку до будинку. Вона повторює назви вулиць..
-За тиждень вивчиш їх усі,-запевняє він.
Пальці Марі-Лор лягають на зовнішні укріплення. Під ними море.
-Десять днів,-зітхає вона.
-Щонайбільше".

Дорр Ентоні. Все те незриме світло.- КСД, 2015

 

 

З Великоднем!

Сердечно вітаю вас зі світлим Христовим Воскресінням!

Великдень – це свято любові та відродження, символ нашого спасіння. Цього дня ми спільно молимо Бога наповнити наші серця благословенням та радістю, просимо Всевишнього захистити Україну та дарувати щастя та впевненість у майбутньому.Тож давайте спрямуємо наші зусилля на добрі справи, світлі помисли, відродження та уславлення нашої рідної землі. Зичу, щоб Божа благодать ніколи не покидала ваші родини.

Христос воскрес!