У вирі подій тільки помітила, що до нас на фестиваль Дикеполе приїздив Дмитро Лазуткін. Під час туру Сергія Жадана, памятаю, мене запитав Святослав Померанцев, кого би ми ще хотіли почути і побачити..тоді я називала Дмитра. І от так по суті я його побачила лише проїздом..по суті, як і Олексія Чупу. Де він презентувався, до сих пір для мене загадка. Дмитро ж виступав,як зясувалося у Словянську та зі сцени..скоріш за все це було разом з музикантами у неділю,..а йому требе б було щось камерне, по суті це нам треба..а йому байдуже, аби почули. Жаль..Знову ..такі люди були у нас..були..
Для вас вірш з "Червоної книги" Дмитра Лазуткіна..і ви зрозумієте, про що писала..
Дмитро Лазуткін – “Реквієм”
За законами математики –
Мінус доля на мінус час…
Небо ридма ридає, солдатики,
Небо ридма ридає по вас.
Хтось на мапі звіряв маршрути,
Хтось дививсь на зірки з печер…
Нерозкритими парашутами
Рахуватимуть вас тепер.
По розмоклій траві розкидано,
Збиті сонця, немов бурштин.
Нині небо ридає ридма,
Диким полем гірчить полин.
Батьківщина або територія…
Кожен сам обирає шлях.
Запікається кров’ю історія,
Мов у дерево входить цвях.
Ваші хрестики, ваші прихистки,
Ваша правда, ваш сум і щем…
Так лягло – згідно правил балістики,
Так розквітло німим вогнем.
Ще чекають вас, ще вимолюють,
Проглядають рядки новин
І виколюють очі колами
Цих роз’ятрених Україн.
І нічого крізь сльози не видно
І біліє надтріснута вісь…
Нині небо ридає ридма,
Зі свічок опливає віск.
Вже за все перед Богом прощені
Линуть ангели-дембеля…
Засинайте спокійно, хлопчики,
Це навіки ваша земля.
Фоторедактор онлайн Gupik
ВідповістиВидалити