Я народилася на Харківщині, але 26 років як живу на Донеччині. У Краматорську отримала атестат про середню освіту, а в Донецьку-диплом філолога, і вже 16 років викладаю у рідній школі. Перші зміни у суспільній свідомості громадян на Сході відчула у листопаді 2013, коли щодня разом зі своїми друзями стежила за подіями на Майдані, а коли піском з рук почав сипатися Крим, відчула: наступні будемо ми. Дивно, але секрет магічних слів, яким довірилися люди на Сході, був простим: вчорашні їхні кати, а сьогодні рятівники душ, раптом заговорили зі степовиками по-людські.
Свого часу свободу ми обміняли на «захист» і шмат хліба, багатьох з нас посадили на ціп, прикутих до прохідних заводів та шахт. Ми не бачили Європи, нам перекладали все російською, а часом для видимої ідентичності вдягали в українські строї. «На Сході є справжні українці?»,-дивувалися наші побратими із Центральної та Західної України.
Ми зустрілися як свої вже по війні. Правда, не всі живими прийшли на ту зустріч. Побратими боязко ступали степом, а ми зачаровано підводили очі на гори і разом чи не вперше вражені були красою рідної землі. «Ви приїхали не в гості, а додому». «Чому раніше вас не було?», «Так не запрошували». «А ми й не думали, що це так просто».
Об’єднала нас по-справжньому не Майдан і війна, ми заговорили однією мовою, ми заспівали одну пісню, ми стали під один прапор. Три роки ми разом виховуємо дітей не народом, а нацією. Нині наші рукостискання єднають і тримають міцно хребти Карпат, береги Дніпра і Кальміюсу, а Чорним морем обіймаємо Крим. Немає вже Сходу і Заходу, Центру і Півночі, Півдня і Криму, є неподільна соборна Україна! Наш спільний дім.
Свого часу свободу ми обміняли на «захист» і шмат хліба, багатьох з нас посадили на ціп, прикутих до прохідних заводів та шахт. Ми не бачили Європи, нам перекладали все російською, а часом для видимої ідентичності вдягали в українські строї. «На Сході є справжні українці?»,-дивувалися наші побратими із Центральної та Західної України.
Ми зустрілися як свої вже по війні. Правда, не всі живими прийшли на ту зустріч. Побратими боязко ступали степом, а ми зачаровано підводили очі на гори і разом чи не вперше вражені були красою рідної землі. «Ви приїхали не в гості, а додому». «Чому раніше вас не було?», «Так не запрошували». «А ми й не думали, що це так просто».
Об’єднала нас по-справжньому не Майдан і війна, ми заговорили однією мовою, ми заспівали одну пісню, ми стали під один прапор. Три роки ми разом виховуємо дітей не народом, а нацією. Нині наші рукостискання єднають і тримають міцно хребти Карпат, береги Дніпра і Кальміюсу, а Чорним морем обіймаємо Крим. Немає вже Сходу і Заходу, Центру і Півночі, Півдня і Криму, є неподільна соборна Україна! Наш спільний дім.
День Соборності 2018
22.01.18 на честь Дня Соборності було сторено перший ланцюг єдності між ЗОШ № 11 та ЗОШ № 23 м.Краматорськ, Вперше я відчула майданівський дух, бо орієнтувати дві школи, шикувати і всіх-всіх тримати увагою-це незабутнє. І в мене це вийшло: я швидко зорієнтувалася зрозуміла "закони майдану", тому діти чули і робили все як слід, не було великого хаосу та метушні, інколи колони зупинялися, бо наша школа йшла під гору, а учні та вчителі ЗОШ № 23 спускалися до нас згори, підіймалися вулицею Л.Хохленко, і коли зрозуміли, що дітей так багато, що вони опинилася на перехресті, було моментально мною запропоновано спускатися вулицею до ПК Бикова на площу, організатори підтримало мою ідею, і вже на чолі ЗОШ № 11 (яка була внизу), повеле колону ЗОШ № 11 шикуватися на наш майдан. Уже на площі утворили да концентричні кола, бо всі не вміщалися), це все робилося відразу, не було такої задумки і вийшло!!!) І незабутнє голоами пролунало "Одна, єдина, соборна Україна!" Це зробили закличники кожної зі школи, командир нашої школи учень 11 класу Пащенко Олександр пробігся зовнішнім колом з учнів ЗОШ № 23 та 11,які трималися за руки, і всі за ним голосно хвилею кричали, останні закличку вигукнули з внутрішнього кола учні ЗОШ № 23!Наступного разу чекаємо на підтримку ПК Бикова Sergei Sergeyev, і ми ще й славень заспіваємо на всю площу двома школами).
23.01.18 у ЗОШ № 11 відбувся семінар для вчителів у рамках підвищення кваліфікації у міжатестаційний період з теми "Скандинавський та фінський досвіди освіти: що прийнятно нам на етапі розбудови Нової української школи". Запрошений гість заходу Сергій Чумаченко-бізнес-коуч, тренер-міжнародник, сертифікати Erickson College International (Marilyn Atkinson, Ph.D) Відкритого Тренерського Університету Марка Кукушкіна, Міжнародної Академії Менеджменту Адізеса, директор київської коучингової компанії "Team Expert", співучасник міжнародного проекту з інтегральної освіти (ГО "Відкрита Хата" Україна-Швеція, член Громадської Ради при МОН України). Сергій Вікторович-учасник численних освітніх заходів (конференцій, круглих столів, експерт-сесій з питань реформування української освіти). Висловлюю подяку за співпрацю та сприянню у проведенні заходу для вчителів ЗОШ № 11 м.Краматорська директору ЗОШ №9 Вячеслав Гипичта доценту ДонІППО Денис Малеев.
Висловлюю подяку всім учителям школи за участь у позаурочний час (7-8 уроки). Переконана, що розвиває дитину тільки той педагог, хто сам розвивається. Окремо хочу зазначити про доцільність та практико орієнтованість виїзних методичних сесій в межах одного педагогічного колективу. У світлі нинішнього вектору децентралізації надзвичайно є корисним досвід методичних студій в межах однієї школи з учителями предметниками та виховниками цієї ж школи, бо стандартно на засіданнях ММО ми говоримо про предмет, а на таких заняттях в центрі уваги - дитина-вихованець цього ж навчального закладу, тобто це достатньо змістовна і конкретна вже розмова. Вважаю, що на майбутнє варто врахувати досвід і поширювати його на інші навчальні заклади нашого міста. Другий день поспіль не встигаю захоплюватися командним духом і співпрацею наших шкіл, вчора це ЗОШ № 23 сьогодні-це ЗОШ № 9, директор якої всупереч негоді не тільки привіз нам тренера, але ще був особисто присутнім на заході, коментував та давав поради вчителям. Цей досвід для нас теж першим і унікальним.
Присутність представника Донецького інституту післядипломної освіти на шкільному непафосному заході-окрема розмова і привід для роздумів і планів на майбутнє. Отже, дякую всім за прекрасне, за словами моїх колег, сьогоднішнє завершення робочого дня. Фото зустрічі, сподіваюсь, надішлють колеги, яких просила( Olga Stashkevich), бо сама в цей час підміняла колегу, Мосійчук Оксану Василівну, вчителя початкової школи у групі подовженого дня (їй корисніше, наступного року вона викладатиме у 1 класі Нової української школи), тому встигла тільки представити гостей і своїх друзів та подякувати їм наприкінці заходу.
Висловлюю подяку всім учителям школи за участь у позаурочний час (7-8 уроки). Переконана, що розвиває дитину тільки той педагог, хто сам розвивається. Окремо хочу зазначити про доцільність та практико орієнтованість виїзних методичних сесій в межах одного педагогічного колективу. У світлі нинішнього вектору децентралізації надзвичайно є корисним досвід методичних студій в межах однієї школи з учителями предметниками та виховниками цієї ж школи, бо стандартно на засіданнях ММО ми говоримо про предмет, а на таких заняттях в центрі уваги - дитина-вихованець цього ж навчального закладу, тобто це достатньо змістовна і конкретна вже розмова. Вважаю, що на майбутнє варто врахувати досвід і поширювати його на інші навчальні заклади нашого міста. Другий день поспіль не встигаю захоплюватися командним духом і співпрацею наших шкіл, вчора це ЗОШ № 23 сьогодні-це ЗОШ № 9, директор якої всупереч негоді не тільки привіз нам тренера, але ще був особисто присутнім на заході, коментував та давав поради вчителям. Цей досвід для нас теж першим і унікальним.
Присутність представника Донецького інституту післядипломної освіти на шкільному непафосному заході-окрема розмова і привід для роздумів і планів на майбутнє. Отже, дякую всім за прекрасне, за словами моїх колег, сьогоднішнє завершення робочого дня. Фото зустрічі, сподіваюсь, надішлють колеги, яких просила( Olga Stashkevich), бо сама в цей час підміняла колегу, Мосійчук Оксану Василівну, вчителя початкової школи у групі подовженого дня (їй корисніше, наступного року вона викладатиме у 1 класі Нової української школи), тому встигла тільки представити гостей і своїх друзів та подякувати їм наприкінці заходу.
Підписатися на:
Дописи (Atom)